Сьогодні у стінах центральної міської бібліотеки відбулась краєзнавча конференція: Бердичів- жива пам’ять: історія та сьогодення. До читальної зали завітали краєзнавці, історики, учні та прості жителі Бердичева – всі абсолютно різні, але є одне, що всіх обєднало. Це – любов до рідного міста та прагнення дізнатись якомога більше про його історію. Адже, як відомо, той хто не знає своєї історії – не заслуговує на майбутнє.
Кожне місто, як і люди, мають свою історію. Розповісти історію нашого міста одним оповіданням неможливо.
«Якби вся Гнилоп’ять була б із чорнила, то його б не вистачило для того, щоб описати Бердичів»- ці слова відомого єврейського письменника Шолома-Алейхема підійдуть якнайкраще, щоб розказати про величність, самобутність та віковічну історію міста Бердичева.
Славний Бердичів не лише своїм єврейським корінням. Перші письмові згадки про Бердичів датуються 1430 роком. У шістнадцятому столітті воно належало польським магнатам Тишкевичам, тут стояв їхній замок. Справжня історія міста почалась у 1630, коли київський воєвода Ян Тишкевич подарував замок католицькому ордену Босих Кармелітів.
У середині минулого століття Бердичів був великим містом, яке підтримувало культурні та економічні відносини не тільки з містами України, але й з іншими країнами.
Першою спробою написання історії Бердичева разом зі статистичним описом стала праця таємного радника, сенатора Івана Фундуклея, що з’явилась у 1852 році. Згодом – у 1882, 1890 та 1901 роках – такі ж праці виходять з-під пера дослідників І. Петракова, А. Суботіна та А. Косіча. Кожна з них базується на історичних документах та дослідженнях самих авторів. Вже в роки становлення радянської влади з’явилась праця науковця та краєзнавця Тодоса Мовчанівського.
Лише у 1973 році в складі енциклопедії “Історія міст і сіл Української РСР” виходить велика стаття “Бердичів” за авторством І.Є. Громенка та О.О. Павлова. у 1999 році з’являється на світ ґрунтовна довідка Броніслава Марковського “Бердичівська земля з найдавніших часів до початку XX ст: Історико-краєзнавчий нарис”. Вслід за нею з’являється праця Миколи Костриці та Фелікса Пашківського “Бердичів: історико-краєзнавчий нарис”.
У 2012 році Анатолій Горобчук створює книгу «Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення (історико-краєзнавчий нарис).
Мілада Мартинюк, Олександр Кухарчук, Михайло Пасічник, Анатолій Кондратюк, Тетяна Смичок та багато інших письменників та істориків вже представляли свої книги у Бердичеві.
Влітку світ побачила книга директора бердичівського музею історії, Павла Скавронського, «Мила моя сторона. Краєзнавчі нариси», яка присвячена 200-річччю народження Шевченка та 70-річчю визволення Бердичева від німецьких загарбників.
«Сьогоднішня наша зустріч вписується в коло заходів, що проводяться в Україні. 90 років тому було створено всеукраїнську спілку краєзнавців. 7 липня буде 100 років від дня народження одного з найвідоміших українських краєзнавців Петра Тронька.
Саме він відродив спілку Українських краєзнавців, очолив її та все життя організовував в Україні краєзнавчу роботу», – каже Павло Степанович і нагадує, що 25-26 червня 2015 року відбудеться у Бердичеві Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція з міжнародною участю “Бердичів від давнини до сьогодення”, присвячена 585-й річниці від часу першої писемної згадки місцевості, на якій виник Бердичів, 470-й річниці першої згадки про Бердичів в історичних документах, 170-й річниці від надання Бердичеву статусу міста та 70-й річниці Перемоги над фашистською Німеччиною.
Статті приймаються до 20 травня, тому всі бажаючі ще мають змогу відправити свій унікальний матеріал.
Хто володіє інформацією, той володіє світом. Ми повинні знати свою історію. Історія – це дослідження людських помилок, саме це дає нам змогу аналізувати, розуміти, і не повторювати їх.
«Треба приходити до бібліотеки, читати, вивчати історію свого краю, це додасть наснаги і допоможе стати щасливим», – у цьому переконана Мілада Мартинюк – історик, яка вже близько 10 книг написала про історію Бердичева.
А ми знаємо, що життя – це те, що відбувається з нами, поки ми будуємо плани. Давайте не готуватись жити завтра, давайте жити сьогодні, вивчаючи при тому те, що було задовго до нас.
Олена СОНЯЧНА
