«Україна починається в Бердичеві» – славнозвісна фраза Оноре де Бальзака, яку вже трактували по різному мільйони разів, але її зміст при тому залишався незмінним, оскільки для Бальзака, як і для багатьох бердичівлян життя розпочалося саме тут- у Бердичеві.
Великий француз, ім’я якого знають у всьому світі, Оноре де Бальзак, великий романіст, який написав багато книжок про кохання, про жінок, знайшов свою любов в Україні, на Житомирщині, в с. Верхівня Ружинського повіту. А саме в Бердичеві Бальзак та його кохана Евеліна Ганська здобули омріяне щастя- повінчались у соборі Святої Варвари, у 1850 році.
Сьогодні у стінах міської бібліотеки відбувся захід, присвячений найдорожчому у нашому житті, тому, без чого життя втрачає будь-який сенс, коханню. «Альтанка закоханих», саме так «охрестили» захід бібліотекарі. І в цій «Альтанці» знову зустрілись закохані.
“Я одружився на єдиній жінці, яку кохав, яку кохаю ще більше, ніж раніше, і кохатиму до самої смерті…” Далеко не кожен може таким чином описати свої почуття, та й не всім випадає щастя: зустріти справжнє кохання. Таких щасливчиків одиниці, багато-хто проживає життя, так і не зустрівши людини, яка розділяє його навпіл – на «до» і «після». Бальзаку та Ганській судилось зустрітись, їхня любовна переписка тривала 17 років, та й разом пробули вони не довго, але так мало статись. Краще хвилини щастя, ніж вічність без нього.
Від першої зустрічі Евеліна стала в житті Бальзака ідеалом любові, який він собі створив уявою і в можливості якого сумнівався. Вона з першого дня віддала йому серце й пообіцяла руку, покохала його так, що навіть в пориві кохання хотіла все кинути, щоб іти з ним.
А далі, незважаючи на відстані, роки, вистояла в своїй любові. Коли він був старий, хворий, вкрай виснажений, вона приймала його протягом багатьох місяців у своєму палаці на Україні; створила йому домашнє вогнище, сім’ю; щоб вийти за нього заміж, вона зреклася більшої частини своїх маєтностей, погодилася ділити з ним скромне життя в місті, якого не любила, в оточенні, яке було їй чужим.
Вона заплатила борги Бальзака – за його життя й після смерті – кількасот тисяч франків, доглядала його невтомно й самовіддано. Нарешті, коли він помер, вона, незважаючи на хворе серце, віддала багато сил і енергії виданню й пропаганді творів Бальзака, тим самим сприяючи зростанню його слави…
Якщо й цього не досить, якщо й це не називається “кохати”, то чого ж вам іще треба?
Презентація двох фільмів, розповіді бібліотекарів та працівників музею історії про Бальзака та його неймовірну і фантастичну історію кохання нікого не залишили без хороших емоцій.
Автором одного фільму, під назвою «Бердичівський Париж» є бердичівлянка Алла Міщук, творчість якої пов’язана з рідним містом Бердичевом, другий же фільм зняла київська режисерка Оксана Войтенко. Здавалось би, однакова історія покладена у основу двох сюжетів, але два фільми про Оноре де Бальзака вийшли абсолютно різними: у бердичівлянки – про Бальзака у Бердичеві, у киянки, про іншого- у Верхівні.
На долю закоханих випало чимало випробувань, і щасливими у шлюбі вони були не довго: Бальзак помер, а Ганська прожила ще 30 років після його смерті, але, кажуть, що смерть не вбиває кохання…
У тому, що Бердичів став відомим, є й заслуга Бальзака, туристи приїздять до міста, щоб побачити костел Святої Варвари, де вінчався класик французької літератури. І ми, бердичівляни, маємо пишатись цим.
