У місті Бердичеві починаючи з 18 травня 2011 року функціонує Центр реабілітації дітей-інвалідів, який знаходиться по вулиці Лупова та призначений для фізичної, психологічної та соціальної реабілітації дітей, що мають інвалідність. Заклади подібного типу, звісно, необхідні в умовах сьогодення, коли дедалі більшає кількість дітей, що народжуються з проблемами здоров’я, проте потрібно визнати: працювати їм доводиться у непростий час, і часто – в умовах недофінансування. У місті Бердичеві є кілька закладів, що опікуються особливими дітьми, проте гостро постало питання лише навколо Центру реабілітації дітей-інвалідів.
Про його закриття мова не йде, але батьки дітей, які відвідують центр, подали колективне звернення до депутата Бердичівської міської ради Анатолія Кривушина від ВО «Свобода» з проханням про фінансову допомогу. Відповідний проєкт рішення про виділення коштів з міського бюджету було оприлюднене на Офіційному порталі міста Бердичева, проте під час його обговорення на постійній депутатській комісії охорони здоров’я, освіти, культури та соціального захисту, спорту, туризму, молодіжної політики виникла емоційна дискусія, тож було вирішено провести виїзне засідання комісії та відвідати Центр реабілітації дітей-інвалідів, оглянути його, поспілкуватися з батьками і вже потім винести відповідні рекомендації комісії.
Директор Центру реабілітації дітей-інвалідів Тетяна Осадчук розповіла, що він являється структурою міністерства соціальної політики, і для того, щоб отримати послуги у ньому, необхідно подати відповідні документи до управління праці і соціального захисту населення. Кожна дитина, яка займається в центрі, знаходиться під пильним контролем, після закінчення терміну реабілітації видається відповідна довідка про надання реабілітаційних послуг, після чого дитина знову може пройти курс реабілітації у Центрі – але вже через рік. Тетяна Осадчук стверджує, що на сьогодні Центр потребує додаткового приміщення, заміни вікон та виконання ремонтних робіт для того, щоб створити додаткові кабінети для зайняття дітей. Окрім того, працівники Центру реабілітації дітей-інвалідів працюють на пів ставки, що теж створює певні труднощі. Так що вона та батьки дітей, які тут займаються, просять депутатський корпус про підтримку.
Один з членів комісії – депутат Юрій Яремчук поставив питання, яка заробітна плата у директора Центру реабілітації дітей-інвалідів та як на сьогодні розподіляються кошти, що виділяються на функціонування даного закладу, однак Тетяна Осадчук своєї зарплатні видно не пам’ятає, бо звернулася за допомогою до бухгалтера, яка як раз кудись відійшла, так що це залишилося таємницею. Дивно, але доволі часто у керівників комунальної сфери міста Бердичева та інших закладів, які фінансуються з міського бюджету, трапляються «провали у пам’яті», коли мова заходить про їх статки. Під час розгляду питання депутати прагнули зрозуміти, чи допоможуть виділені кошти та проведений ремонт забезпечити безперебійне лікування хворих дітей, щоб у них не було перерви в один рік, і чи збільшиться їх кількість. Адже за пів року реабілітацію у Центрі може проходити лише 24 дитини.
У кінці журналісти навіть встигли заплутатися, яке саме питання розглядається: про виділення коштів на ремонт та утеплення Центру, чи про денне перебування дітей у ньому, адже ця проблема теж розглядалася. Представники освіти стверджували, що у Центрі немає відповідних умов, передбачених по нормативах, натомість є сьомий дитячий садочок, де у спеціальній групі короткотривалого перебування батьки можуть залишити свою дитину на чотири години. Працює вона у дві зміни. Через те, що Тетяна Осадчук підіймала питання про виділення Центру реабілітації додаткових приміщень, одне з яких – кабінет БЦЖ, проти чого рішуче виступив заступник головного лікаря, адже приміщень в лікарні не вистачає, а при щепленні важливо не допустити контакту здорових дітей з хворими. Водночас актовий зал, в якому зібралися на обговорення проблеми, лікарня не використовує вже протягом двох років, тож з цим проблем немає, працівники Центру реабілітації дітей-інвалідів можуть ним користуватися спокійно.
Представник депутатської фракції ВО «Батьківщина» Володимир Пономарчук зазначив, що хоч би що там було, а гроші на утеплення виділити потрібно: чомусь держава дає сім мільйонів гривень на театр, а на дітей грошей немає. Враховуючи те, що в Центрі температурний режим тримається на позначці шістнадцять градусів взимку, металопластикові вікна та утеплення підлоги необхідні, тож нехай фінансове управління подумає, звідки можна взяти ці кошти, тим паче, що є невеликий резерв.
Розв’язувати питання щодо дофінансування Центру реабілітації дітей-інвалідів депутати вирушили у міську раду, проте підсумовуючи вищевикладене можна сказати, що проблемою дітей з інвалідністю у Бердичеві серйозно не займається ніхто з представників влади. Давати кошти для розширення і при цьому не знати, чи покращиться якість лікування дітей, чи буде процес реабілітації дітей постійним, це якось неправильно.
А головне – на сьогодні отримати послуги елементарного лікувального масажу у Центрі можна лише маючи довідку з управління праці і соціального захисту. А як же діти, прирівняні у статусу до дітей-інвалідів та потребуючі курсів лікувального масажу? На сьогодні Центр відмовляється їх обслуговувати, то куди йти батькам?
До того ж Тетяна Осадчук сказала про співпрацю з лікарями, мабуть, у першу чергу – з дитячим невропатологом, забувши уточнити при цьому, що на лікаря-невропатолога дитячої поліклініки міста Бердичева надзвичайно велика кількість нарікань від батьків. Від неї ж ми не почули жодного зауваження – а хоча цю проблему вона мала висвітлити у першу чергу, якщо дійсно переймається долею своїх маленьких пацієнтів. Словом, сама ситуація викликала неоднозначні враження, так що я особисто за створення нового сучасного спеціалізованого центру. Але з іншими керівниками і спеціалістами, які дійсно переймаються даною проблемою. Та такі люди не просять грошей, обмежуючись власними силами та благодійною допомогою і не мають бажання мати нічого спільного з чиновниками. І знаєте – я їх розумію. Тож нехай депутати Бердичівської міської ради беруть на себе відповідальність, кому давати кошти а кому ні, та вирішують, хто працює і заслуговує на допомогу, а хто ні.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
