Дорогу ціну продовжує платити Україна за свою незалежність та територіальну цілісність, вже кілька років не вщухають вибухи та постріли на буремному Сході, який віроломно окупувала Російська Федерація, що вдаючи з себе доброго сусіда, таємно виношувала загарбницькі плани. Революція на Майдані та бунт українського народу проти злочинної влади і його бажання йти європейським шляхом стало загрозою для диктаторського російського режиму, так як приклад з українців могли взяти і росіяни. Тому і була розв’язана ця підла, гібридна війна, яка завдала стільки школи для нашої держави та коштувала життя для багатьох її вірних синів.
Місто Бердичів було одним з тих небагатьох міст, жителі якого масово встали на захист України, і, на жаль, дехто з них так і не повернувся до рідного міста живим. В пам’ять про загиблих героїв на школах, у яких вони навчалися, встановлено меморіальні дошки, їх іменами названо вулиці міста, а пам’ять кожного з наших полеглих земляків щороку вшановується тематичними заходами та вечорами пам’яті. Вранці, 25 січня, місто Бердичів згадувало 46-річного старшину Олександра Венгера, який був призваний до лав ЗСУ під час третьої хвилі мобілізації та проходив службу у 54-му окремому розвідувальному батальйоні.
Олександр Венгер народився 9 січня 1969 року у місті Бердичеві, закінчив загальноосвітню школу №10 та ПТУ №4, військову службу проходив ще за радянських часів, служив у Вірменії та Азербайджані. Коли прийшов час взяти до рук зброю та стати на захист рідної держави, не вагався ані хвилини, навіть не дивлячись на те, що вдома у нього залишилася мати, дружина, двоє синів та внук і внучка. Здобутим в армії знанням він знайшов застосування у 54-му окремому розвідувальному батальйоні, де служив на посаді розвідника-снайпера.
Життя Олександра Венгера обірвала куля снайпера 25 січня 2015 року у бою на опорному пункті «Валера» (висота 307,5) поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцевого. У його рідному місті в останній путь героя проводжали 1 лютого 2015 року не лише його рідні, близькі та бойові товариші, але й усі небайдужі бердичівляни, для яких загибель солдата стало спільним горем. Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
А тому у другу річницю трагічної загибелі Олександра Венгера у актовій залі його рідної школи – навчально-виховного комплексу №10, було проведено тематичний захід, присвячений пам’яті справжнього патріота України, який віддав своє життя за наш з вами мир та спокій. У залі були присутні вдова та матір Олександра Венгера, голова «Спілки учасників АТО міста Бердичева та Бердичівського району» Павло Гайдаманчук, депутати Бердичівської міської ради Володимир Пономарчук, Станіслав Лужанський, Володимир Осипенко та бойові побратими загиблого з 54-го окремого розвідувального батальйону, які були з ним разом у тому бою та поділилися своїми спогадами про трагічні події дворічної давнини. Закінчився захід покладанням квітів до меморіальної дошки Олександру Венгеру, яка нині прикрашає фасад НВК №10, не даючи забути про те, якою ціною дається нам наша свобода і незалежність, і служачи прикладом невичерпної мужності та героїзму простих бердичівлян…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ