Про це стало відомо з інформації, що розміщена у Єдиному державному реєстру судових рішень.
12 листопада 2015 року, близько 6 години, автомобілі марки «Ford Transit Connect», який належить і яким керував ОСОБА_5, який не був обізнаний у злочинних намірах особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, під’їхав до житлового будинку розташованого по вул. Іллічівська, 17, в м. Бердичеві, в якому проживав ОСОБА_6. Зупинившись на узбіччі, навпроти вказаного житлового будинку, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись в салоні автомобіля «Ford Transit Connect», чекав на ОСОБА_6.
“У цей же день, близько 9 години 15 хвилин, ОСОБА_6 вийшов з вказаного будинку на подвір’я, після чого особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_6, на ґрунті особистих неприязних відносин, з автоматичної зброї калібру 5,45 мм., умисно здійснила декілька пострілів в ОСОБА_6 і таким чином умисно вбила його”, – йдеться у повідомлені.
Смерть ОСОБА_6 настала від вогнепального кульового наскрізного поранення голови, яке супроводжувалось пошкодженням кісток мозкового та лицевого черепа, пошкодженням та геморагічним забоєм головного мозку.
Після цього ОСОБА_5, достовірно знаючи про вчинення 12 листопада 2015 року о 09 годині 15 хвилин у м. Бердичеві по вул. Іллічівській, 17, умисного вбивства ОСОБА_6, тобто особливо тяжкого злочину, діючи умисно, не повідомив про це правоохоронні органи, а почав активно сприяти як приховуванню самого злочину так і слідів такого злочину.
Так, 13 листопада 2015 року ОСОБА_5, з метою приховання слідів вчинення особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, особливо тяжкого злочину, свій автомобіль продав своїй знайомій ОСОБА_7.
Надалі ОСОБА_5 будучи обізнаним про вчинення особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України, належати до категорії особливо тяжких злочинів, та не являючись членом сім’ї чи близьким родичем особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, маючи реальну можливість, не повідомив правоохоронні органи про вчинений злочин, тобто діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, заздалегідь не обіцяно, приховав скоєння особливо тяжкого злочину.
Вказані дії ОСОБА_5, що виразилися у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, кваліфіковано органом досудового розслідування за ст.396 ч.1 КК України.
14.07.2016р. в м. Житомирі між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області ОСОБА_3, з одного боку, та підозрюваним у даному провадженні ОСОБА_5, з іншого боку, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до змісту вказаної угоди, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.396 ч.1 КК України, а також погодився на призначення йому покарання за вказаною статтею у виді одного року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк у один рік.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 ствердив визнання вини у скоєнні інкримінованого діяння та заявив клопотання про затвердження судом укладеної угоди.
Прокурор укладену угоду також підтримав, вважає, що вона у повній мірі відповідає закону та підлягає затвердженню.
“Захисник ствердив добровільність підписання вказаної угоди та також вважає, що укладена угода повинна бути затвердженою, оскільки відповідає закону та інтересам обвинуваченого. Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження щодо останнього, відповідає вимогам ст.ст.468, 469, 472 КПК України та вимогам Кримінального кодексу України”, – повідомили у суді.
Так, вказана угода укладена у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочину середньої тяжкості, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам. Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано органами досудового розслідування заст.396 ч.1 КК України, визначені угодою вид та міра покарання відповідають санкції зазначеної статті та особі обвинуваченого. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся у скоєному і активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину та за місцем проживання характеризується позитивно, застосування до нього положень ст.75 КК України є також обґрунтованим.
Умови укладеної угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси її сторін або інших осіб. У суду немає сумнівів у наявності добровільної згоди на укладення та затвердження угоди.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.369-371, 374, 376, 474-475 КПК України, суд, ухвалив:
- Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.07.2016р. між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5, в рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.06.2016 року за №12016060000000092.
- Визнати винуватим ОСОБА_5 у скоєнні злочину передбаченого ст.396 ч.1 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
- На підставі ст.75 ч.1 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину.
