Бердичевская избирательная компания начинается с…туалета! На портале, который принадлежит главе Бердичевской партийной организации партии Блок Порошенко «Солидарность» Виталию Березовенко размещен материал независимой журналистки Анна Петрик под названием «Туалет, “Свобода”, комунізм… The Show Must Go On у Бердичеві» http://berdichivnews.com.ua/ index.php/novyny/politics/item/742-tualet-svoboda-komunizm-the-show-must-go-on-u-berdychevi, в котором автор обрушился на лидера бердичевской «Свободы» Алексея Побережного с различными обвинениями. Copyright © 2012-2015 “Бердичівські новини”. Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на “Бердичівські новини”
Мы перепечатываем данный материал, с указанием на первоисточник, чтобы наши читатели могли узнать мнение по проблеме Анны Петрик, известного, практически как Верка Сердючка, бердичевского журналиста)))
Уберите детей, от экранов мониторов! Мы начинаем делать копипаст этого безумного разоблачения «Свободы» со стороны журналиста портала Виталия Березовенко. Ассенизаторы читают стоя, сняв шляпу.
[ad id=’11619′]У Бердичеві несподівано з’явилася нова дискусійна тема. Пов’язана вона між собою двома складовими — туалетом та політикою. Хоча, по суті, розпочалася ця історія ще восени минулого року. Тоді, у листопаді 2014 року, на офіційному сайті міста з’явилося повідомлення про намір міської влади продати на прилюдних торгах право оренди земельної ділянки у центрі міста. Обов’язковою умовою для того, хто переможе у торгах, стало будівництво громадської вбиральні у цьому місці. При цьому, облаштований туалет має бути за всіма сучасними нормативами і розрахований на 10 місць для жінок та п’ять — для чоловіків. Окремо – обладнане місце для людей з особливими потребами. Очевидно, що об’єкт буде приватним, але у дні загальноміських свят користування туалетом буде для всіх безкоштовним. Це ще одна умова для інвестора.
Правда, багато охочих згодитися на такі умови не знайшлося, хоча ділянка знаходиться у самому центрі Бердичева (практично на площі Центральній), а текст самого оголошення розтиражували бердичівські ЗМІ. Зрештою, переможцем торгів став бердичівський підприємець Федір Томашевський, котрий звів у місті вже не одну новобудову. Влітку цього року розпочалися будівельні роботи і на місці майбутньої вбиральні. Та виникла несподівана проблема. Після того, як було викопано кількаметровий котлован та закладено фундамент, мешканці розташованого поруч будинку №47 по вулиці Європейській постали проти будівництва.
Цей будинок — один із найстаріших у Бердичеві, за офіційними даними — зведений ще у 1885 році. У 2007 році у ньому провели комісійне обстеження і визнали будинок ветхим. Довідково: Ветхий будинок – будинок кам’яний зі зносом 70% і більше або дерев’яний – із зносом 60%. Аварійний будинок – будинок, стан якого вимагає подальшого припинення його експлуатації заради безпечного проживання людей; ( З Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження житлового фонду) Будинок на Європейській, 47 — дійсно старий, він навіть не під’єднаний до централізованої каналізації. Загальна щомісячна квартирна плата всіх мешканців. При цьому, жителі примудрилися (дані станом на 1 вересня 2015 р.) заборгувати у жек понад сім тисяч гривень. Також в окремих квартирах є чималі борги за водопостачання. Наразі у десяти квартирах будинку (дві з них – неприватизовані) зареєстровано 34 особи. Що цікаво, після того, як будинок визнали ветхим, у ньому прописалися ще 9 осіб, при цьому четверо — практично одночасно із проведенням згаданого комісійного обстеження.
Не будемо нічого коментувати, лише відзначимо, що у випадку вимушеного відселення мешканців квартир з будинку, їм, за визначених обставин, мають дати нове житло. І чим більше сімей прописані на житловій площі, на тим більшу кількість можна розраховувати. Наприклад, в одній квартирі цього будинку зареєстровано п’ять сімей (батько з матір’ю, а також четверо їхніх повнолітніх дітей — це вже окремі сім’ї). Тож, теоретично, можуть претендувати на п’ять нових квартир, замість однієї. Минулого тижня окремі мешканці будинку вийшли на пікет до міської ради, вимагаючи зустрічі з мером. Те, що про проведення акції протесту вони владу завчасно не повідомляли і саме у той момент міського голови не було у робочому кабінеті — нікого не хвилювало: вимагали зустрічі. Зате, за дивним збігом (?) обставин на місці пікету опинилися представники міської організації “Свобода” на чолі із головою та заступником голови об’єднання. Самих пікетувальників було небагато, із особливо активних – члени однієї родини: батько (колишній правоохоронець, свого часу один із найбільш активних членів досі не забороненої Комуністичної партії України), мати та їхні дорослі сини і донька. Оскільки міського голови у той момент не було у приміщенні мерії, до людей вийшли його заступники Сергій Онофрійчук та Михайло Гайченя, під’їхав і забудовник Федір Томашевський. Зрештою, діалогу не вийшло — люди вимагали припинити будівництво, стверджуючи, що через це їхній будинок вже став аварійним, у ньому з’явилися тріщини. Якщо так і далі піде — зовсім завалиться. Попутно, хаяли владу: мовляв, мер не хоче з ними зустрічатися, у їхньому будинку навіть каналізації немає, а владі – байдуже до їхніх проблем. Стверджували, що про можливе будівництво нічого не знали, до участі у обговоренні цього проекту їх не запрошували. Відзначимо, що сам пікет виник лише через місяць після того, як перші екскаватори заїхали на місце майбутнього будівництва. Місцевий свободівець Олексій Побережний, філософ за освітою, на принесену із собою відеокамеру професійно заявив, що будівництво туалету ведеться із численними порушеннями, тому треба звертатися з цього приводу до прокуратури. Це відео було викладено на сайті Олексія Побережного. Що цікаво, рівно за два місяці до цих подій, Олексій Побережний на тому ж сайті розмістив великий матеріал, у якому піддав міську владу нищівній критиці за практичну відсутність у Бердичеві цивілізованих туалетів.
Для цього свободівці не полінилися, направили кілька офіційних запитів до мерії, а отримавши відповіді – обійшли всі міські туалети, заглянувши у кожну захезану дірку. Той пікет широко висвітлили місцеві ЗМІ, інтернет, телебачення, давши можливість людям висловитися. Але залишилася одна деталь, про яку змовчали. Рівно за десять днів до описаного пікету, у цьому самому місці і з цими самими людьми, міський голова Василь Мазур, разом зі своїми заступниками та у присутності Федора Томашевського вже …зустрічався. Очевидцями тієї зустрічі були і наші журналісти. Тоді сторони не сипали один в одного ніяких звинувачень (чи не тому, що поруч не було камер та диктофонів?), прозвучали питання і аргументовані відповіді, а підсумком зустрічі стали рукостискання… Зважаючи на такий розвиток подій, цього тижня міський голова у приміщенні мерії організував робочу зустріч, на яку запросили і мешканців будинку, й інвестора будівництва, і бердичівських журналістів. Політиків не запрошували, але вони не оминули нагоди зайвий раз пропіаритися. Які основні тези можна винести із цієї зустрічі-обговорення? Жителі будинку, підігріті передвиборчими інтригами окремих політичних невдах (які, певно, наобіцяли їм золоті гори, але популістські заяви в наш час нічого не варті) почали плутатися у своїх же словах. В інтерв’ю місцевому телебаченню вони звинувачують владу в тому, що чиновники не помічають проблему відсутності у їхньому будинку каналізації. І в той же час, коли забудовник сусіднього об’єкту Федір Томашевський публічно заявив про те, що згоден власним коштом і підремонтувати їхній будинок, і підвести до нього каналізацію, і зробити благоустрій подвір’я, настрої людей кардинально змінилися. Вони вже не хочуть усього цього. Поки що. Насамперед, мешканці наполягають на проведенні експертизи і технічного стану будинку, і на предмет того, чи не впливає сусіднє будівництво на його стан. При чому, таких експертиз, як виявилося, буде дві. Коли міський голова Василь Мазур запропонував замовити експертизу у Державному проектному інституті (при цьому, за кошти міського бюджету), мешканці будинку повідомили, що замовлять свою експертизу у приватних структурах. До речі, за власний кошт. Поміж іншим, технічну документацію на каналізування будинку влада готова виготовити за кошти міського бюджету. Так само і бере на себе зобов’язання виконати подальші роботи у двох квартирах цього будинку, в яких проживають учасники АТО.
Можна спрогнозувати, що у подальшому, настрої і побажання мешканців залежатимуть саме від висновків експертів. Якщо люди зрозуміють, що відселення (а значить і нового житла) ближчим часом не варто очікувати, то конструктивний діалог із забудовником, швидше за все, відбудеться. Безглуздо, погодьтеся, в наш час відмовлятися від пропозиції поліпшити житлові умови за чужий рахунок. Хіба що до того часу час підприємець сам передумає, зваживши на те, що скандал, спровокований жителями будинку, так чи інакше, але має негативний вплив на його репутацію (як тут не пригадати казку про золоту рибку). Адже Федір Томашевський вже не перший рік займається будівництвом у місті, здав в експлуатацію кілька об’єктів і своєю працею заробив авторитет у сфері бізнесу. До речі, зараз люди кажуть, що поки не буде експертиз, вони категорично забороняють проводити будь-які ремонті роботи із їхнім будинком, підводити до нього каналізацію, асфальтувати територію і т.п. Відзначимо, що за інформацією заступника міського голови Сергія Онофрійчука, у Бердичеві зараз налічується сотня будинків (з тих, котрі перебувають у комунальній власності), які визнані ветхими або аварійними, із них 9 знаходяться в аварійному стані. Саме мешканці аварійних будинків, згідно законодавства, підлягають першочерговому відселенню та забезпеченню житлом. Будинок на Європейській, 47, нагадаємо, визнано ветхим. Очевидно, що знесення будинку на Європейській, 47, можливе, – каже міський голова Василь Мазур. Але це може відбутися через три, п’ять, десять, а то й більше років. Все буде залежати від того, як швидко знайдеться інвестор, котрий згодиться знести цей будинок і на його місці побудує новий, купивши, при цьому, людям квартири. «Сьогодні держава практично не виділяє коштів на будівництво, навіть для пільгових категорій. Першочергово на житло претендуватимуть сім’ї загиблих учасників АТО. Безкоштовного житла, згідно черги, на мій погляд, на сьогодні вже не буде. Якщо вам брехали, що ви отримаєте квартири, то я вам цього казати не буду. І я цього не міг сказати ні п’ять, ні десять років. Отримати житло по тій черзі, у якій ви стоїте, не реально», – відверто каже мешканцям будинку на Європейській, 47 Василь Мазур. Які ж напрошуються висновки із цієї всієї ситуації?
Головний — хтось, підбурюючи людей, просто використовує їх у своїх політичних цілях (про реальну допомогу чи бодай щиру турботу тут навіть і не йдеться). Бо, навіть, якщо житло у цьому будинку таки визнають аварійним, людей спочатку відселять у гуртожитки і поставлять на чергу після тих 70 сімей аварійщиків, які вже там стоять. Скільки люди чекатимуть нового житла — невідомо, адже коштів на це у міському бюджеті просто немає, а держава житло практично не будує. І саме таку гірку правду місцеві політики-підбурювачі мали б казати людям, а не вводити їх в оману, обіцяючи золоті гори. Зрозуміти людей, звісно, можна. Адже в епоху стрімкого розвитку цивілізації, бути позбавленими елементарних побутових зручностей – це, м’яко кажучи, не дуже приємно. Але… Як стало зрозумілим в ході проведення робочої зустрічі, варіант відселення з цього будинку у гуртожитки люди навіть не розглядають. Мешканці Європейської, 47 називають гуртожитки не інакше як «клоповниками» і вочевидь розраховують, скориставшись ситуацією, отримати нові квартири. Певно, забуваючи, що сотні бердичівлян не мають абсолютно ніякого житла і були б раді хоч «клоповнику», хоч помешканню без каналізації. Те, що всі ці події чітко спланована провокація, а людей просто використовують, видно з вищеописаного. Про майбутнє будівництво було відомо давно, згадане оголошення про оренду земельної ділянки для спорудження вбиральні, розміщував на своєму сайті навіть Олексій Побережний. З початку будівництва і до першого пікету минув, практично місяць. Люди ж зразу бачили, що щось має будуватись.
Поміж цим була вже описана зустріч мера із мешканцями будинку. Тоді вийшов, як здавалося, конструктивний діалог і люди насправді вже у той момент знали, які роботи відбуваються і що буде далі. Що ж змінилося? Якось важко повірити у те, що головний бердичівський свободівець, який у соціальних мережах відверто глузує і радіє зі смерті чергового комуніста (було, було), раптом щиро і безкорисливо вирішив допомогти одному із найбільш активних бердичівських комуністів та членам його родини. Нагадаємо, що за спостереженнями наших журналістів, активістами у цьому процесі (і у виступах на телебаченні, і на зустрічі у виконкомі) була одна родина. Примітна деталь: на названій зустрічі у виконкомі, були присутніми небагато безпосередніх мешканців цього будинку, зате, чи не в повному складі, — члени згаданої родини. Проте, сиділи вони у залі не як одна сім’я, а за всіма правилами політтехнологій — урізнобій. Своїми вигуками з різних кінців залу створюючи атмосферу загального незадоволення. Чого не зробиш задля оміряних квадратних метрів… The Show Must Go On зі свободівцями і комуністами у головних ролях…
Статья была проиллюстрирована картинкой какающих дядей, но мы решили, что и без картинку в статье этого достаточно.
[ad id=’11152′]
