У неділю, 25 вересня, у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої у Бердичеві вшанують мощі Блаженного Владислава Буковинського. Про це повідомив Максим Железницький на порталі http://karmel.org.ua.
11 вересня у Казахстані відбулася беатифікація отця Владислава Буковинського. На цій Урочистості був присутній настоятель Всеукраїнського Санктуарія Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві отець Рафаїл Мишковський OCD. Після повернення отець Рафаїл розповів про свій візит до Казахстану.
Отче, Ви були присутні на беатифікації нашого відомого земляка –отця Владислава Буковинського. Розкажіть про цей ваш візит до Казахстану?
Справді, я мав велику радість взяти участь у винятковій події – беатифікації отця Владислава Буковинського. Поїхав із Бердичева до Караганди, від місця народження до місця, де найбільш проявилася святість життя відважного священика і де він закінчив своє земне життя. Наша група складалася із представників Київсько-Житомирської та Луцької дієцезії на чолі з єпископом Віталієм Скомаровським. Під час поїздки до Караганди мали можливість побачити Астану – нову столицю Казахстану. Там ми відправили першу нашу Службу на казахської землі в кафедральному храмі. Багато емоцій викликав візит до храму св. Йосифа з Караганди, де до самої беатифікації зберігалися мощі слуги Божого Владислава. У дієцезіальному благодійному осередку завдяки волонтерам, які нас прийняли, ми змогли ознайомитися з життям церкви католицької в Казахстані. Після обіду ми відвідали Спасський меморіал, де молилися біля 14 пам’ятників, встановлених державами на згадку про їхніх громадян, які загинули у радянських таборах. Увечері ми взяли участь в урочистій Службі, яка проходила у кафедральному соборі. Перебували під сильним враженням краси цього храму, побудованого завдяки допомозі католиків з Німеччини. Багато емоцій викликало свідоцтво єпископа Берта з Новосибірська, який виховувся у католицькій вірі під пастирською опікою блаженного Владислава, а також свідоцтво про зцілення отця Маріуша. Звісно, найкращим моментом поїздки став сам день беатифікації. Радість цілої Церкви в Казахстані можна було відчути завдяки ентузіазму численних католиків, які прибули з далеких місцин цієї величезної країни.
Чи спілкувалися з місцевими жителями та що вони розповідають про отця Владислава?
У Караганді зберігається пам’ять про отця Буковинського. Він є справжнім наріжним каменем цієї церкви. Я мав нагоду говорити з людьми, які були охрещені отцем Владиславом, а також з тими, хто готувався до прийняття Святих Таїнств. Вони згадували, що отець під час катехизації виховував дітей так, щоб мали відвагу визнати свою віру. Будучи відважним свідком, своїм прикладом творив свідками інших.
Наскільки мені стало відомо, у семінарії Ви навчалися з отцем Маріушем Ковальським, який був зцілений за заступництвом отця Владислава. Чи спілкувалися з ним та що він розповідав про нього?
З отцем Маріушем ми були в семінарії разом один рік. Я ще раніше чув про його хворобу, а потім зцілення.Знав, що це було надзвичайно, але не знав напевно, що зцілення відбулося за заступництвом отця Владислава. Про це я прочитав на сайті Католицького Медіа-Центру. До Господа через заступництво отця Владислава найбільш зверталися із проханнями сестри босі кармелітки. З великою радістю про цю подію свідчить отець Маріуш. Він підкреслює, що, окрім тілесного зцілення, отримав сильне душевне зміцнення.
Що найбільше Вам запам’яталося з візиту до Казахстану?
Найбільш запам’ятав радість церкви в Караганді.У Казахстані, який дихає своєю різноманітністю,проживають люди різних національностей, а католицька церква ще більш різноманітна, тому що працюють у цій країні місіонери та волонтери з різних куточків світу. Для мене особисто прекрасною була також зустріч із нашими сестрами в харизмі кармелітської. Сестри босі кармелітки, які прибули до Казахстану з Польщі, приносять церкві в Казахстані своє приховане служіння молитвою та євангельським зреченням. Із радістю побачив я, що є у них місцеві покликання і, як завжди, у кармеліток у будь-якій точці світу можна було наповнити серце свідоцтвом радості,якувипромінюють їхні посмішки.
Чи привезли Ви до Бердичівського Санктуарію мощі блаженного отця Владислава Буковинського?
Так. Для нашого Санктуарію отримав мощі першого ступеня, тобто частинку кістки блаженного Владислава. З відповідним документом, який підтверджений єпископом Караганди Аделіо Дель’Оро та хранителем мощей блаженного Владислава отцем Євгенієм Зінковським – Генеральним вікарієм Карагандинської єпархії Казахстану. Запрошую вшанувати мощі нашого нового заступника у Бога в найближчу неділю, 25 вересня, у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія на закінчення кожної Святої Меси, тобто о 7.30, 9.00, 10.30 та о 17.00.
