«Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну» (Пилип Орлик)
Нещодавно ми, група ветеранів міста, відвідали музей «Пам’яті Героїв АТО», присвячений Захисникам – випускникам ПТУ №4 м. Бердичева та району. Організувала його шановна Ніна Петрівна Климова, професіонал своєї справи, адже довгий час вона працювала в селі Білопілля, Ружинського району – очолювала «Музей Хліба».
Відчувається, що для створення музею, прекрасного його оформлення і наповнення змістовним наглядним матеріалом, була проявлена і велика ініціатива, і глибоке розуміння подій на Сході, і порив душі та поклик серця, щоб з такою теплотою, добротою, чуйністю, глибокою повагою до Всіх Захисників нашої Держави, була проведена така величезна робота. Надіємось, що в майбутньому для музею буде надано більше приміщення і тоді можна буде наповнити його додатковими матеріалами. Але і нині музей – добра школа виховання молоді в дусі патріотизму, любові до своєї Батьківщини, до її захисників. Завітайте, будь ласка, і самі переконаєтесь у цьому.
Ніна Петрівна стисло розповіла нам про життєвих шлях майже кожного із випускників, їхні бойові подвиги та трудові досягнення в мирний довоєнний час.
«Яка ж вона жахлива і огидна, оця гібридна путінська війна». (А. Матвійчук)
Болісно щеміло серце кожного з нас, коли слухали розповіді про загиблих вояків, розуміючи, що це велике горе, від якого немає ліків не тільки для рідних, а й для всіх небайдужих людей. Вони могли б ще жити. Але живемо ми, завдяки їм, нашим патріотам, які віддали своє життя за волю, за право бути громадянином, а не підданим.
Але ми повинні усвідомити, що без боротьби, без збройної боротьби московська імперія не випустить Україну зі своїх пазурів. Тому-то нинішнє покоління воїнів продовжує боротьбу за волю України, беручи приклад з своїх славних предків. Нам, нині сущим, щоб не довелось і надалі, дай Боже, побиватися за нашими Соколами, які вже ніколи не побачать, як світить сонечко, як цвітуть садки, не почують, як щебечуть пташки, потрібно пам’ятати, що «ворог, хоч би які прекрасні і свободолюбиві кидав кличі, все одно залишається ворогом».
Багато з нас, ветеранів, є прихожанами УПЦ КП та ГКПЦ. Тож і вдома, і в церкві молимось за НИХ, наших Захисників, Героїв московсько-української війни. Це те, що можемо для них зробити – зберегти пам’ять про них для їхніх друзів, родичів, для себе і для тих, хто прийде після нас. Ось і тут, в Музеї, вшановуючи їх, ми співали молитви – «За Україну», «Помолимось за мертвих і живих», «Ми просимо Бога, ми молимо Бога: «Верніться живими, Сини!».
Слава Україні і її захисникам!
ГО «Всеукраїнське об’єднання ветеранів»