У Житомирі відкрилася благодійна виставка художниці, співачки і громадського діяча Анжеліки Рудницької. Експозицію «Еволюція нескінченності» розмістили в приміщенні «Львівської майстерні шоколаду».
Виставку художниця присвятила усім, хто загинув за Україну. Організатори заходу поставили скриньку для благодійних внесків. Усі гроші отримані від продажу листівок та каталогів письменниці, будуть передані у київський шпиталь.
«Коли людину тема війни не торкається особисто, то вона продовжує жити звичайним життям так ніби нічого не сталося. Однак ці рани та шрами торкаються кожного з нас. Для мене Україна не ділиться на Схід та Захід. Якщо десь в Україні погано, то мені теж погано, бо я частина цієї країни», – розповідає Анжеліка Рудницька.
Взагалі для Анжеліки, ця тема є дуже болючою, бо під Луганськом героїчно загинув її рідний дядько, 46-ти річний Олег Михайлов. Він не вагаючись дав можливість своїм побратимам відступити, коли ті потрапили у засідку.
Взагалі виставка робіт художниці схожа на дивовижну казку.
Розповідаючи про свої роботи Анжеліка поділилася своїми роздумами про мистецтво і людей які надихають.
«Дерево одне з моїх улюблених образів тому, що якщо Ви цікавилися коли-небудь українськими традиціями, то Ви знаєте про дерево життя. Воно в нашій українській символіці є символом незнищеності, а також роду, який у свою чергу є символом сили. І ще багато-багато різних символів ще воно у собі вміщає тому, що це такий складний синкретичний образ
А тому, що коли я весь час думала про те, що якщо людина не може ходити, то може літати. Нічого не може стримати людини у її бажання рухатися, у її бажанні творити, жити. Можна просто лінуватися і опускати рука, а можна боротися. Тому я люблю тих людей, які борються, які щось роблять. Я не маю на увазі борються тільки ідеться про революції, війни. Боротися у цьому житті доводиться і з хворобами, з власною лінню, із власними комплексами. Є безліч усіляких речей з якими можна і треба боротися. Наприклад з байдужістю, корупцією. Головне не розчаровуватися, не опускати руки і пам’ятати, що саме тоді коли немає сил іти, потрібно підіймати очі в гору і дивитися в небо. Ідеал не валяється під ногами».
Оксана Трибун, психолог, голова ГОЖОО «Воскресіння», керівник Волонтерського психолого-реабілітаційного центру «Фенікс» для воїнів АТО та їх родин: «Я дуже вдячна організаторам, Анжеліці Рудницькій за запрошення. Потрапивши на виставку, відчула потужну ресурсну енергетику, яка йде з творінь. На мою думку ці роботи повинні обійти всі шпиталі, військові частини де знаходяться наші бійці, бо вони мають колосальну терапевтичну дію завдяки українським символам, через які передані: любов, життя, продовження роду, радість, незкынченысть. Ці роботи надають можливість позбутись агресії та негативних почуттів і поринути в казкову країну в якій, як за звичаєм добро перемагає зло. Це чудова арт-терапія для нас всіх і безперечний ресурс від «вигорання». Ми домовились з Анжелікою, що вона і її роботи обов’язково відвідають наше славетне місто».
Вікторія Мартушна,
юнкор БМГО «Фенікс»
