Рівно два роки тому – 18 лютого 2014 року, завдяки зусиллям та самопожертві простих людей, було змінено хід історії Української держави, яку попередня влада на чолі з Віктором Януковичем вела до прірви. Ніхто з тих, хто тоді стояв на Майдані беззбройний, проти екіпірованих «беркутівців» та озброєних зілізними арматурами і молотками «тітушок» не знав, що буде завтра, і не знав, чи наступить це завтра для нього. Проте люди вистояли. Вистояли проти беркутівців, які перетворилися на нелюдів, проти озвірілих «тітушок», проти гранат, водометів і навіть проти куль снайперів. Дорогою ціною заплатила українська нація за свою волю та свободу, пішла у вічність Небесна сотня, яка свідомо віддала своє життя за Україну, щоб назавжди увійти в історію як приклад мужності, героїзму та безмежної любові до своєї Вітчизни.
З метою належного вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, кривавих подій 18-21 лютого 2014 року на Майдані та висвітлення участі бердичівлян у відстоюванні демократичних цінностей України в Революції Гідності, 18 лютого, у холі другого поверху міського Палацу культури ім. О. Шабельника, пройшло офіційне відкриття тематичної виставки «Музей Майдану 2013-2014. Бердичівляни на Революції гідності», яка буде тривати до 28 лютого. Організатори виставки попрацювали на славу, зробивши яскраві інсталяції тих подій та зібравши велику кількість фотографій, що ілюструють весь жах, який відбувався тоді на Майдані.
Одна з організаторів виставки, громадська активістка та «свободівка» Ольга Матвійчук, яка виступила ведучою на церемонії відкриття, закликала усіх бердичівлян, хто був на Майдані, приносити до музею свої фотографії, адже усі вони будуть передані до Інституту пам’яті, який готує книгу, присвячену революції гідності. Ольга Матвійчук зазначила, що в цій книзі повинно бути місто Бердичів, адже тільки вранці 18 лютого з міста Бердичева організовано виїхало більше ста бердичівлян, а скільки їх вже було на той час на Майдані, скільки їхало поодинці та невеликими групами.
Розпочалося офіційне відкриття зі вступної частини, коли Ольга Матвійчук розповіла присутнім власне як розпочиналася Революція Гідності і як вийшло так, що мирна акція протесту переросла у масштабне та криваве протистояння між діючою на той час злочинною владою та українським народом, передумовою для чого стало жорстоке побиття «Беркутом» студентів під час мирної демонстрації. Після чого на майдан пішли навіть ті, хто до цього неприймав у ньому участі, адже тепер справа стосувалася не лише невдоволення зміною курсу євроінтеграції та підписання угоди з митним Союзом: українці вийшли показати, що нікому не дозволять бити своїх дітей.
Спогадами про ті страшні події Майдану поділилися бердичівляни, які приймали активну участь у Революції гідності. Це голова Самооборони міста Бердичева та Бердичівського району та волонтер Сергій Адам’як, «кіборг» та член політичної партії ВО «Свобода» Василь Клюба, депутат Бердичівської міської ради Володимир Сенча, голова громадської організації «Майдан плюс» Віктор Соха, голова Бердичівського осередку ВО «Свобода» та депутат Бердичівської міської ради Олексій Побережний, та бердичівлянин з позивним «Каленик», який був одним із тих, хто отримав поранення на Майдані. На щастя, жоден житель нашого міста не поповнив собою ряди Небесної Сотні, проте поранених було чимало.
Активний громадський діяч Олександр Парасюк подарував для музею український прапор ГО «Майдан плюс», який він назвав «бойовим», адже саме під ним збиралися бердичівляни, що мали їхати на майдан, він допомагав не загубитися у натовпі під час сутичок і був своєрідним орієнтиром, по якому можна було визначити, де збиратися. В основному розповідаючи про події, що розпочалися 18 лютого, усі згадують одне: скалічені тіла пробитих людей, навіжених «тітушок», гуркіт пострілів та згуртованість української нації, яка повстала проти свавілля влади. При цьому багато хто з виступаючих наголошував: Майдан не доведений до кінця, поки влада не зробить належних висновків, він не закінчився, а лише тільки починається.
З нагоди відкриття тематичної виставки «Музей Майдану 2013-2014. Бердичівляни на Революції гідності» слово надали депутату бердичівської міської ради, лідеру Бердичівського партійного осередку ВО «Батьківщина» Володимиру Пономарчуку, якому організатори особливо подякували за підтримку, адже зараз вони мають багато артефактів, створені чудові інсталяції, так що дана виставка заслуговує того, щоб стати окрасою Бердичівського музею, і Володимир Пономарчук обіцяв у цьому допомогти. Володимир Пономарчук відмітив, що герої Небесної Сотні загинули не просто так, адже їх приклад – це приклад мужності, самопожертви та патріотизму, який зараз повторюють ті, хто захищає нас на Сході України. Вони пробудили суспільство, продемонструвавши, як потрібно любити Україну не на словах, а на ділі, як потрібно боротися за майбутнє своїх дітей, своєї держави. Тож їх жертва не була марною.
Майдан не завершено до кінця – зловісна фраза, яка все дедалі частіше звучить від кожного з нас, та, на жаль, діюча влада не прислухається до цього шепоту, що дедалі голосніше лунає з вуст українського народу. Досі не покарані винні за смерть Небесної сотні, займають сувої теплі місця ті, хто чинив супротив Майдану, ув’язнював патріотів та чинив перешкоди Революції гідності. Усі вони і досі не покарані, продовжуючи будувати свої кар’єри, омиті сльозами та кров’ю українського народу. Партійні діячі змінили одну політичну силу на іншу, колишні регіонали стали щирими прихильниками євроінтеграції, і покладають квіти до пам’ятників Небесної Сотні, яку їх же колишні однопартійці (а, можливо, і вони самі) намагалися знищити. Революційні настрої в країні вже є, проте немає того стимулу, тієї передумови, із-за якої б порвалася струна терпіння українського народу в черговий раз. Та цього разу люди вже зробили свої висновки – тож третій Майдан навряд чи вийде мирним…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′] [ad id=’11152′]
