Кожен з нас по-своєму розуміє, що ж воно таке – любити Україну та бути справжнім патріотом своєї держави. Для когось – це життя та здоров’я, покладені на вівтар миру і незалежності під час виконання поставлених завдань у зоні АТО, для інших – то невтомна праця у галузі культури та мистецтва задля популяризації української культури, літератури, української пісні чи живопису. І взагалі, немає чітких правил, що потрібно робити, щоб довести свою любов до вітчизни: можна просто жити чесно, не обкрадати власну державу та працювати задля її збагачення і розвитку, заради кращого майбутнього українського народу. Втім, у місті Бердичеві, виявляється, бути патріотом потрібно змалечку – і по чітко написаному сценарію.
До нас у редакцію звернулася жителька міста Бердичева, маленький синочок якої (4,5 рочки) відвідує одну з молодших груп ДНЗ №26. Виявляється, у цьому дошкільному закладі любові до України, до її культури та звичаїв не навчають, а… примушують. Зі слів батьків, коли вони прийшли ввечері 17 травня забирати дитину з садочка, вихователька категорично повідомила їм про те, що завтра-післязавтра у садочку відзначається день вишиванки, тож дитина обов’язково повинна прийти у національному одязі. Почувши у відповідь, що вони не мають вишиванки, вихователька заявила: «Це ваші проблеми, але дитина повинна бути в вишиванці. Без вишиванки в садок не приходити».
Бідолашні батьки, яким просто не було з ким залишити дитину на два дні, кинулися до найближчого магазину і придбали дитині національне вбрання, витративши на це останні 260 гривень з сімейного бюджету. Яким же було їх здивування, коли прийшовши у групу наступного дня, вони побачили, що половина дітей без вишиванок! Тобто, можна було і не купляти святковий одяг, який дитина не буде одягати щодня.
Батьки обурені: невже так потрібно прививати дитині любов до України та відчуття гордості за свою державу? Адже це більше нагадує радянський союз з його диктаторськими законами – де усі повинні бути як один у піонерських галстуках, і в комсомолі. То можливо, вихователі дитячих садочків, які працювали ще за тих часів, залишилися в союзі, забувши про те, що ми живемо у демократичній і начебто цивілізованій країні, де вишиванку одягають за покликом серця і по можливості, а не централізовано і за вказівкою «згори».
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
