Ми тішимося кожним промінчиком сонця перед осінньою мрякою, ще зеленим листочкам, що невдовзі пожовкнуть і відпадуть, радіємо кожному теплому дню. А для родини Василюк (всі імена і прізвища змінено) осінь стала вісником горя і сліз. Адже, в один день вони втратили найрідніших людей – матір та брата. І страшні спогади про лежаче на підлозі, бездиханне тіло матері, назавжди залишаться у пам’яті її дітей…
…Григорій зайшов у хату і відразу направився до кухні. На роботі вони з товаришами випили, Василь виставлявся за минулий день народження, але із закуски було лише одне яблучко, яке розділили між собою. Тому, страшенно хотілося їсти.
[ad id=’11619′]
У кухні за столом сиділа мати і незнайома жінка. На столі стояла пляшка горілки і залишки картоплі та квашеної капусти. Григорій буркнувши: «Здрастьє», пішов до плити. Заглядуючи по порожнім каструлям, все більше починав лютувати. Зрозумівши, що обід не зварено, накинувся на матір: «Сидите тут «заливаєте», а їсти зварити не можна було?». Побачивши невдоволення Григорія, незнайома жінка вирішила «зійти з очей» і заквапилася додому.
Тітка Ганна, матір Григорія, розсердившись на сина, схопила палицю і влупила нею у бік. «Що знову набрався і прийшов тут командуєш?», – вигукнула вона. Григорій видер палицю у матері, яка намагалася пручатися. Але випитий алкоголь, робив свою справу і тітка Ганна схопила сокиру… та замахнутися не встигла. Син випередив її ударом совка по голові. Другий удар збив жінку з ніг і вона впала, вдарившись головою об бильце ліжка. Оскаженілий Григорій підняв палицю, що перед цим вирвав у матері і став наносити удари по тілу, що вже не рухалося. Скільки це тривало він вже не пам’ятає. Потім він вийшов, пішов до сусідки і сказав, щоб та викликала для матері «швидку». Повернувшись до будинку, вклався спати.
Прокинувся від того, що хтось штовхав у плечі. Відкрив очі і не міг зрозуміти, звідки взялася рідна сестра. Нічого не розуміючи, з затуманеною свідомістю, поплентався до кімнати. У кімнаті вже були працівники міліції, «швидкої» , ще одна сестра з чоловіком, тільки матері не було ніде видно.
А зрадлива пам’ять, загублена алкоголем, ніяк не хотіла нагадати минулі події . Тільки якісь картинки миготіли перед очима…удар, ще один і ще один, і ще один…З матеріалів медичної експертизи: «…нанесено чисельні удари в кількості не менше 36 ударів, з них в життєво важливий орган голову – не менше 14»
Вирок – 7 років позбавлення волі, винесений суддею у залі засідання, не налякав Григорія. Лякало інше: « Як жити далі з цим гріхом?».
Жанна БЕРЕЗОВКА
[ad id=’11152′]
