Щороку все менше і менше ліквідаторів аварії на ЧАЕС збирається на скорботні мітинги-реквієми, щоб вшанувати пам’ять своїх друзів, з якими тридцять один рік тому стояли пліч-о-пліч, ліквідовуючи наслідки аварії.
Для тих, хто пройшов радіаційне пекло Чорнобиля, особливим днем є 14 грудня – день, коли в 1986 році було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, що, фактично, ознаменувало завершення боротьби людства з радіацією та її приборкання задля безпеки цілого світу, повідомляє портал Новини Бердичева.
Сьогодні замість того побудованого саркофага збудовано нову, – сучасну і надійну конструкцію, яка буде служити надійним захистом від радіації на століття, але ще з тієї пори 14 грудня вважається спочатку неофіційним Днем ліквідатора, хоча зараз має назву День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У місті Бердичеві ліквідаторів вшановували спочатку біля пам’ятника загиблим при ліквідації аварії на ЧАЕС, а потім і у пам’ятної стели «Вони врятували світ», який знаходиться поблизу пожежної частини по вулиці Петровського, 17.
На заході були присутні представники міської влади, депутати бердичівської міської ради та депутат Житомирської обласної ради від ВО «Батьківщина» Сергій Орлюк. Зі словами вдячності до ліквідаторів звернулася перший заступник Бердичівського міського голови Валентина Адаменко, а безпосередній ліквідатор аварії на ЧАЕС Іван Осіпчук озвучив невтішну статистику: з 731 жителя міста Бердичева, які прийняли участь у ліквідації наслідків аварії, майже триста вже пішло з життя, лише у цьому році померло 24 ліквідатори.
Він нарікав, що чорнобильці стали непотрібними державі, яка про них забула, та водночас подякував тим небайдужим, які постійно допомагають ліквідаторам – у тому числі і Сергію Орлюку за його постійну підтримку.
Закінчився захід скорботною хвилиною мовчання та покладанням квітів до Пам’ятника загиблим під час ліквідації аварії на ЧАЕС, після чого бажаючі могли проїхати до пам’ятника-стели «Вони врятували світ», що знаходиться на вулиці Петровського 17, щоб вшанувати пам’ять загиблих пожежників, імена яких навічно викарбовано на камені і ніколи не будуть забуті вдячними нащадками та колегами. Їх відвага та самопожертва дійсно врятували світ від неминучої катастрофи, адже якби не цей безсмертний подвиг – хто зна, чим би все завершилося в тому страшному, радіаційно небезпечному 1986 році.
