8.12.2017-Бердичів-Бердичів BIZ. У нашому місті Бердичеві проживає велика кількість талановитих людей, але, на жаль, для більшості пересічних мешканців їх імена залишаються невідомими. Тому немає нічого дивного, що про віртуозного баяніста Олександра Цовбуна знає лише декілька поціновувачів, втім, його концерт у актовій залі музичного корпусу бердичівського педагогічного коледжу зібрав досить багато людей, серед яких були відомі музиканти і працівники культури, депутати міської ради, та давній друг Олександра – відомий музикант та композитор Олесь Коляда.
Саме він і відкривав концерт свого приятеля, перед цим розповівши журналістам, хто ж це такий – Олександр Цовбун. За словами Олеся Коляди, вони разом закінчували бердичівське музичне училище під керівництвом досвідченого викладача Володимира Русіна, після чого їх дороги розійшлися, але вони обидва продовжили займатися музикою. Унікальність Олександра Цовбуна у тому, що він, будучи сліпим, має абсолютний слух, і не маючи можливості бачити ноти, сприймає мелодію на слух, а потім вже грає її на баяні у власній інтерпретації. А це – титанічна і нелегка праця, адже у музиці, як і в спорті, досягає успіху лише той, хто постійно тренується та працює над собою.
Олександр Цовбун тривалий час пропрацював у районному Будинку культури, окрім хисту до гри на баяні має ще й гарний голос, свого часу виступав у складі ансамблю «Ладомир». У 2004 році взяв Гран-прі у місті Коростені на Фестивалі серед працівників культури з особливими потребами. Окрім того він є чудовим актором та майстром розмовного жанру. Олесь Коляда стверджує, що навряд чи ще є така людина, яка знає стільки гуморесок, і вміє їх так пересказати.
Концерт Олександра Цовбуна було влаштовано з нагоди міжнародного дня людей з обмеженими можливостями (особливими потребами), який відзначається по всьому світу 3 грудня, однак із-за організаційних моментів його було проведено у четвер, 7 грудня. Під час виступу віртуозний баяніст зіграв слухачам класичні французькі вальси – та, власне, саме таку назву носив концерт. Просто дивуєшся, дивлячись на музиканта, як вправно бігають по клавішам його пальці, завдяки чому з’являється чарівна музика, що не може залишити байдужим. Прикро лише одне: що такі люди, які заслуговують на повагу, залишаються у тіні, і їх земляки інколи навіть не здогадуються, що, наприклад, їх сусід – це людина, якою варто пишатися. Адже і здоровій людині важко опанувати такий складний музичний інструмент, як баян – а що вже говорити про незрячого, якому доводиться сприймати мелодію на слух, а потім переносити її у свої твори.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
