Деколи буваю в приміщенні Бердичівської РДА: то на сесії, то на святковому концерті. І кожного разу, знаходячись в сесійній залі, втикаю в стелю. Дивлюсь на три пентаграми і думаю, чому в нас так в країні все не до ладу виходить – кладу руку на серце і басую гімн, одним оком кидаю на тризуба, а другим – у стелю, на звьоздочки. Чи там масони які засідають, а мо це сатаністи які…
Дивлюся, наче нормальні такі всі, і я ж поряд з ними. Думаю, піду в клозет. Захожу такий серйозний і по запаху відчуваю, і по обісцяному унітазі бачу політико-економічну ситуацію Бердичівщини та й країни у цілому. А чо воно так, бо нема чим змити. Виходжу на другий поверх, навроти приймальні голови, заглянув там у клозет – пристойно, нова плиточка, водичечка, краничок, краєвид з вікна на річечку.. Фен-шуй. Тішуся, не все так і погано, значить маячить нам щось впєрєді. Не все потєряно, не всі потєряні.
Повертаюсь до зали, де виступає районний будинок культури, якого немає фізично. Головне, люди… А які ж вони хороші та гарно співають… Святкуємо День Конституції України значить. “Головне, люди”,- не сходить з думки ця фраза. Лунає мелодія, я входжу в транс і мислю про те, як зробити ремонт в школі, коли нема звідки грошів узяти, а перевірками грозяться. Мовляв, хочеш бить прі ісполнєнії, должен ісполніть любой ценой. Хочеш працювати – створи собі робоче місце. А я думав, що перевірки для того, щоб показати, щоб допомогли, а не приховати. В кожного своя країна. Хтось лягає кістьми у землю за майбутнє когось, хто досі горланить совдепівське “дайош!!!”. Легко кричати оте кляте “дайош”, коли твої діти, наприклад, в Поляндію виїхали.
Красиві машинальні завчені речі ораторів медом лягають на тривоги і не дають розростися у глобальну пєчальку. Я сиджу у велелюдній залі і вже не парюсь, дивлюся на білу стелю, біле все, білий сніг… Втикаю, скорше торчу, як наркоман, під мантри патріотів, а зі снігу проглядаються чорні цяточки-отвори, крутяться в танку, коляться своїми п’ятикутниками.
Думаю, чому в нас так в країні все не до ладу виходить, чому трава повинна постійно бути зеленою? Ми живемо кожен у свої країні-Україні. Вау, я вас не боюся, ви не сатаністи, не тамплієри. Ви граційні саамські олєні. А навколо вас сніги Лапландії, а ті три зірки, то ваші тотеми, що захищають вас. Навіть цікаво, хто ваші погоничі. Певно, вони красиві, сильні, добрі люди. Ах, як хороше. Під жагучим сонцем я відчуваю мурашки по шкірі, нірвана близиться. Вдихаю зимне повітря на повні легені. Я бачу у цій нескладності гармонію, і починаю вірити, що все буде добре. Зірки нас захищають. Все буде суб’єктивно добре ))))
Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100001524920842 Фото з профілю Юрія Балюка.
