6 років тому, наприкінці 2012 року в Закон “Про відходи” додали статтю №32, яка передбачала, що органам місцевого самоврядування дається 5 років на те, щоб вони підготувалися до виконання нової норми закону, яка забороняє з 1 січня 2018 року захоронювати на звалищах необроблені відходи.
За цією нормою всі відходи треба було розділяти на відходи придатні до переробки (вторсировину), небезпечні (підлягають утилізаціх), біологічні (потребують переробки) та інертні (пілягають захороненню). Таким чином в українському законодавстві з’явилися 2 європейські Директиви – 1999/31/EC та 2008/98/EC, які ми зобов’язалися імплементувати в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС.
Логічно, що для виконання цієї норми на протязі 5 років потрібно було проводити просвітницьку роботу з населенням Бердичева, навчати всіх розділяти відходи, а також знайти гроші на нові контейнери і їх обслуговування.
З першим все більш-менш понятно, адже обов’язком виконкому Бердичева є пояснення нового закону місцевому населенню, просвітницька і роз’яснювальна робота. Департамент освіти мав би на запит ОМС розробити методичні навчальні матеріали для дітей і молоді, надати їх вчителям всіх учбових закладів.
З контейнерами все складніше. Вартість сучасного контейнера сьогодні становить близько 10 тис грн. Щоб встановити 2 додаткових контейнера біля кожного бердичівського будинка необхідно мати десятки міліонів гривень. Де взяти такі кошти?
Чому це питання не виносилося на засідання депутатів, коли приймали бюджет 2013 року? Чому не виділялися кошти на просвітницьку роботу і закупівлю контейнерів? А головне – чому органи виконавчої влади сьогодні не задають ці питання їх прямим виконавцям?
Здається, бердичівські чиновники розслабилися і не бояться жодних покарань. Психологія “временщиків” не дозволяє їм мислити стратегічно і будувати майбутні плани.
А суспільство хвилює питання – хто буде нести відповідальність за те, що з 1 січня в Бердичеві сортування сміття так і не розпочалося? Чи підуть зі своїх посад “временщики”?
Інга АРШАВИНА
