Як раніше повідомляло наше видання, бердичівський міськвідділ міліції три місяці працював без начальника. І ось нещодавно на цю посаду було призначено підполковника Олефіра Юрія Леонідовича. Розповідати про його заслуги бердичівлянам, напевно, не потрібно, так як Юрій Леонідович вже працював на цій посаді в 2004-2005 роках й під його керівництвом було розкрито не один тяжкий злочин, й навіть резонансне вбивство. Та все ж ми вирішили поспілкуватися з паном Олефіром, так сказати «в світлі сьогоднішніх подій».

- Шановний Юрію Леонідовичу, хотілося б повернутись у Вашу юність, коли ви закінчили школу й перед вами постав вибір життєвого шляху. Чому ви обрали саме цю нелегку професію?
- Те що нелегку - то вірно. Доволі важко розповісти чому обрав таку професію. Закінчивши 8 класів школи (я був схильний до точних наук, техніки) вступив до автошляхового технікуму в місті Житомирі. Закінчив його з доволі добрим результатом, до червоного диплому не вистачило декілька балів. Після того постало запитання – що робити далі. У мене немає близьких родичів, які працювали б в органах міліції, один тільки дядько по материнській лінії працював звичайним водієм у черговій частині. Так що не було нікого напряму зв’язаного з цією службою. Але щось мене спонукало поспілкуватися з кадровиком в управлінні. Він мене досить зацікавив, розповівши, що це нормальна, неординарна робота, хоч і не легка. Побачивши мої оцінки у дипломі він запропонував вступити до вищого навчального закладу.
- Який Ви закінчили вищий навчальний заклад?
- На той час то була Українська академія внутрішніх справ. На сьогоднішній день вона вже не раз змінювала назву: була і національною, і університетом, і розбилася на факультети. Закінчив навчання в кінці 1995 року.
- Юрію Леонідовичу, наскільки важким було навчання в академії?
- Думав, що буде важче, але подивився як навчаються інші, знаходив з ними спільну мову. Взагалі, я не кажу, що було легко, доволі-таки важко. З самого початку навчання був казармений режим, жорстка дисципліна, та не дивлячись на все це, час навчання промайнув непомітно.
- А чи були у Вас відзнаки за особливі досягнення у навчанні?
- Ні, відзнаки почалися коли я вже навчався у магістратурі. Так як я йшов на червоний диплом, то отримав відзнаку за краще навчання. Це був 2001-2002 рік, вже після практичної роботи, я навчався на факультеті управлінських кадрів.
- Повернемося до нашого сьогодення. Як Ви вважаєте, на скільки Бердичів кримінальне місто?
- Я вам не можу зараз правдиво охарактеризувати криміногенну ситуацію в місті Бердичеві, тому що я лише два тижні займаю посаду начальника міського відділу міліції. Але я мав можливість працювати тут півтора роки тому назад. Наразі у нас іде інформація про нескладні справи: сімейні та сусідські непорозуміння, незначні тілесні ушкодження, вживання алкоголю. Взагалі за цих 10 днів ми зареєстрували 3 розбійних напади - справи розкриті, люди затримані. Об’єднати їх у одне ціле ніяк не можливо, певної системи у них немає.
У нас на сьогоднішній день існує одне проблемне питання – це крадіжки з ліфтів – ситуація, з якою бердичівляни ні разу не стикалися. Ми будемо працювати над тим, щоб виявити осіб, які цим займаються. Котушки, що були викраденні з ліфтових шахт, належать до тих ліфтів, шахти яких відкриваються одним ключем і знаходяться на обслуговуванні підприємства «Житомир - ліфт». На підприємстві «Бердичів - ліфт» крадіжок не було і не буде, тому що там на кожен замок є свій окремий ключ. Хочеться наголосити на тому, що правопорушники викрадають котушку, яка практично не має ніякої цінності, вміщає всього 3 кілограми мідного дроту. Та й здати все це на металобрухт вони навряд чи зможуть, так як всі офіційні і неофіційні пункти прийому ми прикрили. Скоріше за все, котушки будуть продані назад на підприємство.
- Що ви можете сказати з приводу наркоманії у нашому місті?
- Вона була, є, і нікуди не дінеться. Міліція завжди працювала і буде працювати в цьому напрямку. В поточному місяці було зафіксовано 10 фактів незаконного обігу наркотичних речовин. Хай вони незначні, невеликих обсягів, не резонансні, але вони є. Був навіть факт затримання з трамадолом. Людей заарештовано і в процесі опитування було виявлено їх причетність до інших злочинів майнового характеру. З нашого боку і з боку УВС будуть прикладатися всі зусилля для виявлення осередків наркоманії і їх ліквідації.
- Юрію Леонідовичу, як часто на території міста відбуваються вбивства?
- Слава богу, в поточному році не часто. Хочеться, щоб воно так і було, бо коли я попередній раз працював у Бердичеві, убивств було чимало. Це були складні вбивства і навіть одне замовлене. Потерпілого привезли з міста Козятина, вбили прямо у центрі Бердичева у нічний час. Документів при потерпілому не було, що ускладнило встановлення особи, але оперативна удача, як кажуть, була на нашому боці – знайшли людину з Козятина, яка випадково була в Бердичеві, її підказка нам дуже допомогла. Працювали ми два тижні, маючи лише непрямі докази вини замовника, якого було затримано, але ми не мали безпосереднього виконавця. В ході слідства виявилось, що справа має ще й співвиконавця – один злочинець був присутній поряд, а інший скоював вбивство. Обох засудили на 14 років ув’язнення. На той період всі вбивства були відпрацьовані, тобто не залишилось ні одного не розкритого. А за поточний рік скоєно 7 вбивств, 4 з яких - навмисних. Я не скажу, що це позитивний показник, краще коли тяжких злочинів взагалі немає.
- Робота в міліції завжди пов’язана з певним ризиком, адже маєте справу не з законослухняними людьми, а зі злочинцями. Розкажіть, будь ласка, чи доводилось Вам ризикувати, виконуючи службові обов’язки?
- Звичайно, були такі випадки. Не обійшлось тут без надійного плеча товариша. На згадку прийшов один випадок: це сталося, коли я працював у Житомирському райвідділі. Мали ми з начальником карного розшуку підозрюваних по одній справі, про яких нічого не знали, крім адреси – вони мешкали на незнайомій нам території, в іншому районі міста, який нам не підпорядковувався. В мене тоді було менше досвіду спілкування зі злочинним елементом, так як я більше працював у слідчих органах, а начальник карного розшуку був більш досвідченим працівником. Коли ми вночі під’їхали під хату злочинця на затримання, він вийшов з викруткою довжиною сантиметрів так 20. Я її одразу не побачив й без страху кинувся на нього. Разом з начальником карного розшуку ми затримали злочинця, і лише згодом я дізнався про викрутку. Взагалі таких випадків чимало, але вони чомусь дуже швидко забуваються.
- Всі ми під богом ходимо і будь-коли може чатувати небезпека кожного. Що б Ви могли порадити нашим читачам, як себе поводити аби не стався дійсно кримінальний випадок?
- Від цього ніхто не застрахований, але більше наражаються на цю небезпеку люди, які у розважальних закладах святкують будь-які потрібні чи не потрібні поводи, показують великі суми грошей і дорогі мобільні телефони мало знайомим особам. Тобто спонукають людей, що схильні до крадіжок, вчинити злочин. Як кажуть, «Береженого – бог береже», тобто якщо людина продумає це питання, не показує великої суми грошей десь біля кіоску чи магазину, тоді менше шансів наразитися на небезпеку.
- Ось ви крізь «терни до зірок» здобули високу керівну посаду. Щоб Ви хотіли хай не змінити, а більш вдосконалити у міліції міста?
- Я знаю, що більшість особового складу досить досвідчені й хороші працівники, але й дуже багато молодих в даний момент приходить працювати в міськвідділ міліції. Тому більш досвідчені при можливості навчають працівників, які приходять. Головне не відбити бажання працювати і правильно навчити, щоб вони, у свою чергу, свої знання передали наступному поколінню.
Ми будемо намагатись максимально розкрити злочин, навіть з мінімальної зачіпки, щоб злочинець був справедливо покараний, щоб сидів там, де він повинен сидіти. На жаль, не всі злочини розкриваються, таке існує всюди і нічого тут не вдієш.
Друге, саме основне на сьогоднішній день, щоб люди відчули себе більш захищеними. В тому плані, що якщо вони звертаються по допомогу до міліції, вони повинні бути впевненні в наданні цієї допомоги. Й ми будемо докладати максимум зусиль аби розкрити злочин, щоб людина відчула підтримку і захищеність у складній ситуації. Будемо старатися здійснити такий задум.
Ви знаєте, що в нас дуже багато матеріальних проблем, навіть забезпечити виїзд слідчо-оперативної групи дуже складно. Але міська влада завжди ішла нам назустріч і допомагала з запчастинами та з пальним. Нещодавно я розмовляв з міським головою Мазуром Василем Костянтиновичем саме з цього приводу, й він пообіцяв, що постарається при цих складних фінансових умовах, в яких зараз знаходиться міська рада, все ж таки допомагати нам у цьому плані.
- Юрію Леонідовичу, і насамкінець, що б ви хотіли побажати нашим читачам, бердичівлянам?
- Я хотів би, щоб жителі нашого міста мали можливість бути впевненими у завтрашньому дні. Знали, що вони будуть мати нормальну роботу, яка забезпечить гідний рівень проживання, гарну сім’ю без фінансових проблем і чвар. Я працював у багатьох містах, але культурний рівень бердичівлян не можна зрівнювати з будь-яким іншим містом. Тож я вам бажаю стабільності!
- Дуже дякую Вам за приємну бесіду. Вітаю з підвищенням і бажаю Вам ніколи не зупинятися на досягнутому. Натхнення, витримки, терпіння, подальшого кар’єрного росту, здійснення всіх планів, і, звісно, оперативної вдачі! Пам’ятайте, що спокійне життя бердичівлян саме у Ваших надійних руках!