Місто, у якому хочеться жити – здається так хтось із бердичівських політиків презентував свою концепцію розвитку Бердичева.
Але на сьогоднішній день міська влада поступово зробила все, щоб не покращити, а навпаки, погіршити повсякденне життя бердичівлян.
“Відкрито забруднюється річка Гнилоп’ять (цей факт визнав як директор МКП «Бердичівводоканал» Микола Ревуцький, так і заступник міського голови з питань ЖКГ Сергій Онофрійчук), належним чином не організовано роботу комунальних служб по наведенню благоустрою, з кранів тече казна що замість води, у більшості мікрорайонів міста відсутнє асфальтне покриття на дорогах, тощо”, – йдеться у повідомлені.
Усе це стрімко знижує рейтинг привабливості Бердичева саме як міста, у якому дійсно хочеться жити. Натомість чиновники не поспішають вийти зі своїх кабінетів до людей і поцікавитися реальним станом речей, віддаючи перевагу поліруванню зручних крісел своїми п’ятими точками.
І ось до усіх проблем додалася ще одна – пожежа на центральному міському сміттєзвалищі, яка лишилася б непоміченою ніким, якби не старання журналістів, громадських діячів та депутатів міської та обласної ради.
У минулому році та на початку цього року журналісти міста Бердичева неодноразово отримували скарги від громадян про те, що на Бердичівському полігоні ТПВ (центральне міське сміттєзвалище по вулиці Чуднівській) горить сміття. Люди жалілися на дим та нестерпний сморід, а заграва від полум’я вночі стояла така, що її було видно навіть в окремих мікрорайонах міста, зокрема на М’ясокомбінаті. Ходили чутки, що сміття навмисне спалюють, щоб звільнити місце для нових відходів.
Слід зазначити, що в Україні діє заборона на випалювання сміття та навіть сухої трави – адже від цього повітря в містах і селах стає важким і гірким, також при цьому збільшуються випадки захворювань дихальних шляхів. Для прикладу: при згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється майже дев’ять кг мікрочастинок диму, а до їх складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і ряд канцерогенних сполук. У тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
Що вже казати про кількість шкідливих речовин, які потрапляють в організм людини, коли горить ціле сміттєзвалище! Мало хто знає, що при згорянні простого поліетиленового пакету в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. На смітнику є багато пластику, від тління якого виділяється щільний чорний дим, що містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. Відходи з ДВП, ДСП та фанери містять у собі формальдегідні смоли, до складу яких входять формальдегіди і можуть бути пофарбовані масляною фарбою, що містить свинець, який є доволі токсичним.
А гума при горінні виділяє канцерогенну сажу, яка може викликати респіраторні захворювання. І усі ці шкідливі речовини разом з димом потрапляють у легені жителів міста Бердичева або жителів села Скраглівка Бердичівського району – в залежності від того, у який бік дме вітер. Причому від цього отруйного чаду не сховаєшся ніде, тож ним дихають літні люди, вагітні жінки та навіть наші з вами маленькі діти. Навряд чи такі жахливі екологічні умови роблять Бердичів більш європейським містом, скоріше навпаки: житель кожної більш-менш цивілізованої країни тікав би звідси далі, ніж бачив.
Незважаючи на скарги, раніше представники засобів масової інформації з різних причин не могли «зловити» працівників звалища на гарячому, а після трагедії на львівському сміттєзвалищі, здається, сміття більше ніхто не палив – принаймні вночі. І ось у понеділок, 29 серпня, вдалося таки зафіксувати невблаганний факт: звалище знову горіло. Для того, щоб розібратися в ситуації, до центрального міського сміттєзвалища прибули громадські активісти, депутат Житомирської обласної ради Ігор Романський, помічник депутата обласної ради Роман Чирка, депутати Бердичівської міської ради Андрій Чепіль, Станіслав Лужанський та Володимир Осипенко, а також журналісти Олексій Тростянський, Аліна Новікова та Денис Заремський. Власне, останній разом з громадським активістом Максимом Шафранським першим виявив той факт, що горить сміттєзвалище та почав бити на сполох.
Журналіст Денис Заремський, голова Бердичівської міськрайонної організації «Національної спілки журналістів України»:
У понеділок, 29 серпня, близько восьмої години вечора я зі своїм приятелем Максимом Шафранським проїжджали в районі центрального міського сміттєзвалища, і помітили велику кількість диму. Зупинилися, намагаючись виявити де і що горить, після чого побачили двох перехожих і вирішили поцікавитися в них, на що отримали відповідь – горить сміттєзвалище, і вже давно. Розуміючи, що вдвох ми нічого зробити не зможемо, я подзвонив своїм колегам Олексію Тростянському та Аліні Новіковій, а також кільком депутатам обласної ради. А далі інформаційна хвиля з повідомленням про пожежу на сміттєзвалищі покотилася містом. Я сам був здивований, яка кількість небайдужих громадян згодом зібралася біля воріт підприємства.
Першим на місце події прибув депутат Житомирської обласної ради від радикальної партії Ігор Романський, якого разом з представниками преси пропустив на територію працівник сміттєзвалища. Це дало змогу на власні очі впевнитися у тому, що на звалищі дійсно горить сміття, а його самотужки намагається погасити лише одна людина.
Зателефонували на «101», повідомили про пожежу, там відповіли, що вони у курсі, і на місці працюють… лісівники, які повідомлять пожежних, якщо не будуть справлятися самотужки. Спочатку це здалося незрозумілим, адже нікого не було, та потім виявилося, що у цю ніч горіло ще й колишнє звалище шкірзаводу, де дійсно були присутні працівники лісового господарства. Журналісти спробували поспілкуватися з охоронником сміттєзвалища, який продовжував гасити полум’я, і навіть спробували запропонувати йому свою допомогу, однак, коли він закінчив свою роботу, то у вкрай грубій формі виштовхав журналістів зі звалища, не звертаючи увагу, що серед них були дівчата. Свою агресивну поведінку він мотивував тим, що він є «контуженим» та «афганцем», а тому задля уникнення конфлікту представники преси вийшли за ворота підприємства, які не відчинилися навіть після приїзду депутатів міської ради Станіслава Лужанського, Андрія Чепіля та Володимира Осипенка разом з представниками поліції.
Останні не могли нічого вдіяти, оскільки територія звалища знаходиться в оренді у приватної фірми – компанії «Полісся-Екосфера», яка займається вивозом сміття по місту Бердичеву. Охоронник стверджував, що його керівник дав вказівку нікого не пускати, тож поліції, депутатам, активістам та громадським діячам залишалося лише спостерігати, як знову розгорається на звалищі полум’я, та задля уникнення біди повторно викликати пожежних. На жаль, не приніс ніяких результатів і дзвінок заступнику міського голови Сергію Онофрійчуку – потім чиновник стверджував, що він одразу ж зателефонував керівнику підприємства, але є свідки, що те саме робив і охоронник звалища, який постійно кудись телефонував по мобільному. Обурення викликало не стільки той факт, що горить сміття, скільки те, що його просто ігнорують і не намагаються викликати на допомогу пожежних. Видно, це на звалищі стандартна ситуація. А на фоні львівської трагедії подібна недбалість взагалі виглядає шокуючою: мало того, що люди вимушені дихати канцерогенними речовинами, так ще й є небезпека, що пожежу потім просто буде не зупинити!
По приїзду пожежної машини ворота звалища все ж відчинилися, але й тут працівники не повели себе по-людськи, відмовившись показати дорогу, якою вогнеборці могли б проїхати поближче до місця пожежі. І вже тільки після приїзду пожежних на місці з’явився безпосередній керівник підприємства Андрій Борисов, який на ходу кинув представникам преси щось на кшталт «нічого тут не горить» у той самий час, коли тут вже на повну працювали спеціалісти ДСНС міста Бердичева.
На наступний день журналісти навідалися до заступника міського голови з питань ЖКГ Сергія Онофрійчука, щоб отримати коментарі з приводу нічної події, і були вражені байдужістю, з якою він говорив про пожежу на звалищі. «Ну горить, то й горить – зараз по всій Україні горить, що ж тут такого?», – запитав чиновник та відзначив, що пожежа на сміттєзвалищі – це виключно компетенція керівника підприємства. На зауваження стосовно того, що на звалищі палять сміття постійно, лише відповів, щоб представники преси проводили з цього приводу свої журналістські розслідування, у той же час попередив про «наслідки», які можуть чекати на них за нічне «проникнення» на приватну територію, хоча ніякого «проникнення» не було – працівник підприємства не перешкоджав журналістам зайти на територію, це може підтвердити і депутат Житомирської обласної ради Ігор Романський. Загалом склалося враження, що Сергію Онофрійчуку абсолютно байдуже на пожежу, на наслідки, які могли бути, на людей, що дихали цим шкідливим смородом. І навряд чи наша міська влада ворухне хоч пальцем для того, аби уникнути повторення таких небезпечних ситуацій у майбутньому. Добре, що є журналісти та громадські активісти, яким немає чим зайнятися, а тільки лазити вночі по звалищах у той час, коли чиновники спокійно сплять у своїх теплих ліжечках. От трапиться трагедія – тоді вони заворушаться, а поки грім не вдарить, ніхто працювати, вочевидь, не збирається.
