Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області громадянина А. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби). Про це повідомляє прес-служба суду.
“Встановлено, що А., будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особистих мотивів, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у порушення вимог статей 4, 65, 68 Конституції України, статей 1, 17 Закону України «Про оборону України», статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» без дозволу командування військової частини та поважних причин самовільно залишив військову частину, яка дислокується в м. Бердичеві Житомирської області, після чого проводив час на власний розсуд, не пов’язуючи його з проходженням військової служби”, – йдеться у повідомлені.
За час своєї відсутності обов’язки за посадою старший солдат А. не виконував, командуванню частини про своє місцезнаходження та причини відсутності не доповідав, відповідних документів, що підтверджують законність та поважність причин його відсутності, не надав.
Старший солдат А., усвідомивши протиправність своїх дій щодо незаконної відсутності на військовій службі, добровільно з’явився до військової частини та продовжив виконання своїх службових обов’язків.
В судовому засіданні обвинувачений А. свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Він шкодує про вчинене, у скоєному кається, вину визнає, просить не позбавляти волі, в майбутньому планує повернутися на військову службу.
Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого А. доведеною повністю та кваліфікує його дії за частиною четвертою статті 470 Кримінального кодексу України як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
А. визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України А. звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом одного року шести місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 76 Кримінального кодексу України А. зобов’язаний періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга. Обговорити цю новину можна на нашій сторінці в Facebook.
