Колись екс-заступник голови райдержадміністрації у своєму звіті розказав про кількість відремонтованих під його керівництвом баянів у Бердичівському районі, і одразу словосполучення «спец по баянах» стало супроводжувати в коментарях будь-які справи чи думки Олексія Побережного. Але Бердичів задніх не пасе, і сьогодні, під час сесії депутатів бердичівської міської ради, народилась нова зірка баянної справи – Василь Мазур, міський голова.
На тлі суцільної розрухи в ЖКГ та зростання комунальних тарифів, міський голова Бердичева вирішив, що прийшов час купляти баяни!
170 тисяч гривень міський голова Мазур запланував витратити в Бердичеві на придбання дуже важливих музичних інструментів, а саме – баянів. Двох! По 85 тисяч гривень за штуку!
Один з них мали б використовувати у Бердичівській музичній школі, а інший баян – для народного ансамблю пісні і танцю «Зорецвіт» міського Палацу культури імені Олексія Шабельника. Ремонтувати старі баяни? Ні, не чули! Тільки нові, тільки за 170 000 гривень!
Тепер усі зрозуміли, для чого бердичівські діти сиділи взимку у холодних класах шкіл і ігрових кімнатах дитячих садочків, а їх батьки робили прибуток місцевим аптекам? Це міська влада таким чином на баяни гроші збирала! Бо здоров’я дітей – це статистика, а два баяни за сто сімдесят тисяч гривень – це наше все…
Однак не всім депутатам міської ради було по барабану, що там міський голова придумав з баянами. Такі депутати, як Олександр Кухарчук, Жанна Ружинська, Володимир Паціонов та інші почали висловлювати свої негативні думки на адресу оборудки «дуже потрібні баяни».
Зокрема Жанна Ружинська наголосила: «Я вважаю, що на сьогоднішній день, коли і в країні, і у нас в місті така складна ситуація, це питання – просто не на часі, тому що є речі набагато важливіші, такі як харчування та оздоровлення дітей, ремонт доріг, тротуарів, військо».
Олександр Кухарчук теж підтримав Жанну Ружинську, сказавши, що 170 тисяч – це дуже велика сума, яка може бути використана дійсно для більш необхіднішого для громади.
Валерій Редчиць, директор Бердичівської музичної школи наголосив: «Бердичівляни часто їздять на різноманітні фестивалі, і коли колективи виступають перед великою аудиторією, то важливу роль відіграє і музичний інструмент, на якому грають. А Бердичів завжди славився і славиться своїми музичними талантами, саме тому, для нас це є дуже важливо. А саме потрібні баяни можна придбати у Москві, Тулі, і в Житомирській області, де їх залишилось зовсім небагато, саме тому і ціни такі високі.»
Депутатський корпус розділився в думках щодо придбання музичних інструментів, половина підтримали цю ідею, але все ж голосів для затвердження не вистачило. У актовій залі звучали різні ідеї та пропозиції і було дуже важко знайти хоч якийсь компроміс.
Але врешті-решт, депутатською більшістю було вирішено все ж закупити баяни, тільки не два, як пропонувалось раніше, а один, за… 110 тисяч гривень. Чому не за 85 тисяч гривень? Якщо два баяни коштують 170 000 гривень, то один повинен коштувати 85 тисяч! Але на такі дрібниці бердичівські депутати не звернули уваги, мабуть знають, хто покладе у кишеню 25 тисяч гривень різниці.
Всім відомий афоризм «Когда говорят пушки, музы молчат», який було декілька разів процитовано у сесійній залі, як бачимо, виявився не дієвим, адже у Бердичеві переконані: баяни не повинні відходити на другий план тоді, коли в країні війна. Це правильно, бо кажуть, що російські окупаційні війська дуже полюбляють баяни під горілку. Приїдуть у Бердичів росіяни на танках, стануть на Центральній площі перепочити, спитають у міського голови: «Баяни є?». А міський голова їм: «А чого ж нема, ми тут нє деревня!»
Чи дійсно це так – думаю, ми усвідомимо дещо пізніше, але впевнена, що багато пересічних громадян погодяться з думкою, що 170 тисяч в наш час можна використати і для інших цілей – більш необхідніших. У скрутні часи треба бути економними.
Олена СОНЯЧНА
