Якщо перераховувати усі біди багатостраждального Бердичева, з якими, не дивлячись на роки тоталітарного правління, так і не зміг впоратися міський голова Василь Мазур, то на першому місці, без сумнівів, буде нормальна якість питної води, яку так і не дочекалися місцеві мешканці. Не дивлячись на усі мантри, які пан мер повторював на минулих місцевих виборах про те, що у Бердичеві немає проблем з якістю води, його мріям не судилося матеріалізуватися. І мало не щодня підступні місцеві мешканці шкодять його і без того підмоченій репутації, викладаючи світлини набраної з центрального водогону води сумнівного кольору, що явно свідчить: чи то вона не настільки прозоро-джерельна, як думає міський голова, чи то джерела в Бердичеві проходять повз каналізацію.
Вирішити наболіле питання з водою міському голові тривалий час допомагав Микола Ревуцький. Разом з Василем Мазуром вони побудували фільтрувальну станцію та знищили міські комунальні очисні споруди. Маючи мрію, що на реконструкцію останніх вдасться вибити гроші з державного бюджету. Не судилося. Тепер немає ні старих очисних, ні нових, а місто здалося на милість приватної структури ТОВ «КЕС», яка довела ситуацію до екологічного забруднення навколишнього середовища.
Як тільки місцеві активісти почали бурхливо підіймати екологічне питання, Микола Ревуцький швидко вирішив, що він уже напрацювався, тож пора подумати про заслужений відпочинок. І пішов на пенсію, залишивши напризволяще МКП «Бердичівводоканал». Врятувати ситуацію доручили молодому керівнику Віктору Вишнівському, але той не протримався на посаді навіть рік, увійшовши в історію як директор водоканалу, який відключив воду по всьому місту в переддень свята останнього дзвоника. Хоча заради справедливості слід сказати, що підлеглі надзвичайно тепло згадували Віктора Вишнівського після звільнення, стверджуючи, що він спробував навести лад на підприємстві. За що і поплатився. Хоча, за версією представників влади, директора звільнили, щоб не посадити.
І ось у жовтні 2017 року – нове призначення. Цього разу віжджі правління взяв у руки досвідчений управлінець Сергій Антонюк, який тривалий час очолював газконтору. У народі жартували: пересів з газової труби на водяну, тепер з кранів газована вода текти буде. Та попри увесь свій талант керівника та досвід роботи, навіть він не зміг довго втриматися у кріслі директора. З власних джерел стало відомо, що Сергій Антонюк ще минулого тижня написав заяву на звільнення за власним бажанням.
І зробив це, можна сказати, вчасно: якраз перед тим, як по Бердичеву довелося прийняти рішення про обмеження подачі води у зв’язку з відсутністю запасів хлору. Чи то чуйка спрацювала, чи то Сергій Антонюк попереджав міську владу про прийдешні проблеми, та до нього не дослухалися, але так чи інакше, бурю невдоволення з боку бердичівлян водоканал переживає уже без його участі. Та ще й кляте обленерго вирішило відключити підприємство від подачі електроенергії за борги…
Словом, не інакше як щось пороблено для МКП «Бердичівводоканал»: пора чи то яйцями викачувати, чи то бити когось у бубен…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
