В Україні йде четвертий рік неоголошеної війни, яку за цей час називали АТО, ООС, і іншими абревіатурами замість того, щоб назвати як воно є насправді: війною. Сьогодні нам розказують про те, що українська армія є однією з найпрофесійніших та займає 10 позицію в рейтингу найсильніших армій Європи (за версією видання Business Insider – прим. авт.). Українці та жителі міста Бердичева зокрема, сплачують з власних кишень обов’язковий військовий збір, щоб допомогти Збройним силам України, а з екранів телевізорів звучать красиві гасла «Армія. Віра. Мова».
З усіх сил допомагають українській армії і представники влади міста Бердичева, щоразу виділяючи чималі суми на підтримку військових частин, які тут дислокуються. Знайшлося у міського голови Василя Мазура і 500 000 гривень на сцецавтомобіль для СБУ – словом, усе для перемоги! Але насправді в державі коїться щось незрозуміле, бо якщо все так добре, як нам розказують, і для армії надається така серйозна фінансова допомога, чому ж на Офіційному порталі міста Бердичева проскакують такі дивні проекти рішень?
Сьомого листопада було опубліковано черговий перелік проектів рішень, які виносяться на розгляд виконавчого комітету міста Бердичева. З них привернуло увагу одне – про надання в оренду майна Бердичівському об’єднаному міському військовому комісаріату. Найцікавіше те, що у документі йдеться про те, щоб надати в оренду Бердичівському об’єднаному міському військовому комісаріату матеріальні цінності терміном на 1 рік та з правом продовження договору за згодою сторін. Що це за матеріальні цінності – вказано в додатку до проекту рішення.
Виявляється, що мова йде про… два принтери Canon LBP 6020, балансовою вартістю 1100 гривень кожна. Повторюємо, йде четвертий рік війни, влада звітує про покращення умов служби в ЗСУ та турботу про військовослужбовців, які відтепер і харчуються по-новому, і забезпечені усім необхідним. А тут у розпалі призивної компанії на строкову службу, яка у багатьох областях вже зірвана, Бердичівському об’єднаному міському військовому комісаріату передають два принтери. І не просто передають, а дають в оренду на один рік.
Особисто мені чомусь одразу згадується анекдот про оголошення в газеті наступного змісту: солідна фірма візьме в оренду стиплер. Тільки на жаль, в Бердичеві – це вже не анекдот, а сурова правда життя. Або, можливо, під словом «принтер» насправді ховається секретна зброя, розроблена талановитими бердичівськими вченими???
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
