Мабуть, Європа починається не з перетину кордону чи безвізового режиму, а з відповідальності. З відповідальності політиків, які мають перестати брехати, з відповідальності чиновників, які мають нарешті усвідомити, що крадуть у свого власного народу, з відповідальності лікарів, поліцейських, вчителів та працівників комунальних служб. А ще Європа починається з того, чи в змозі змінитися ти сам.
На жаль, у Бердичеві євроінтеграція щасливо заглохла на перейменуванні у Європейську центральної вулиці міста та відкритті сучасного музично-драматичного театру. Несподівано для місцевої влади, ці два рішучих кроки не дали бажаного результату. Чи то методи не ті, чи місце прокляте, однак омріяні європейські стандарти у місті не діють. Власне, не змінюється і свідомість у місцевих жителів.
Зрозуміло, що відповідальність за той безлад зі сміттям у Бердичеві несуть комунальні служби, які не справляються зі своїми обов’язками. Але є у цьому і провина безпосередньо самих бердичівлян. Адже викинута за рогом пляшка чи порожня коробка мов магнітом манить до себе інше сміття, закликаючи «тут зручно, а йдіть-но до мене, мої любі». Так з’являються стихійні сміттєзвалища чи не в самому центрі міста.
Центральна вулиця Європейська, гарнюній огороджений дворик багатоквартирного будинку №11, а за парканом – стихійне звалище. Чого тут тільки немає! Старі двері та вікна, пластмасові та картонні коробки, пляшки та навіть тихенько причаїлася викинута кимось мийка. І ця гора з кожним днем росте та росте, а між тим кинутий перехожим у сміття недопалок може стати причиною грандіозної пожежі. Вже не говорячи про естетичний бік цієї сюрреалістичної картини.
Трохи подалі – переповнені сміттєві баки терпляче чекають, що їх нарешті хтось вивезе. Сміттю вже затісно у контейнерах, і воно намагається вибратися назовні, на свіже повітря, показати себе у всій красі перехожим та вдарити у носа нестерпним смородом, потихеньку розповзаючись околицями. Скоро (принаймні на це сподіваються місцеві мешканці) за сміттям приїдуть працівники «Полісся-Екосфера», та зрозуміло, що заповнені під саму зав’язку контейнери добряче насмітять навкруги. Але оці залишки сміттєвого апокаліпсису ніхто не прибиратиме, так само, як і стихійне звалище поряд.
Європа і Бердичів поряд – але розділені стіною, яку щодня будуємо своєю байдужістю ми самі…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
