Війна… Це слово асоціюється з чимось жахливим і стає трохи не по собі. Наша країна вже пережила багато тривожних і жорстоких подій, і ось знову у 21 столітті ми зі зброєю в руках боронимо нашу землю від ворогів.
15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів – афганців. В цьому році це вже 26 річниця.
Зараз, коли на Сході нашої країни точаться криваві бої, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли вирішується майбутнє України, одними з перших стали в ряд захисників України воїни-інтернаціоналісти. Воїни – афганці не шкодуючи власного життя захищають неньку Україну.
Що ми знаємо про афганську війну ? Страшна неоголошена війна, що розтяглася на довгих 10 років, будь-яка війна – це моторошно й страшно.
Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю, деякі з воїнів – афганців ще й досі не «вирвали» Афганістан з своєї душі. Ще досі болить. У рідні домівки не повернулися 13, 833 юнаків колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.
Брудна, підступна війна. Невідомо й досі, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків. Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів! Лише одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованим на рідній землі.
15 лютого о 10 годині біля пам’ятника воїнам – інтернаціоналістам зібралися містяни, щоб вшанувати пам’ять воїнів, які не повернулися додому з далекого та жорстокого Афганістану.
Так вже склалося, що нам українцям довелося на власні очі побачити ще одну страшну війну: у якій зараз наші українські воїни виборюють право на мир та свободу. І тому у цей день хвилиною мовчання бердичівляни пам’янули також усіх бердичівлян та українців, які загинули на сході України, в кривавих боях з Росією.
Заведено, що пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Але, ніхто не рахував, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так ми поминали кожного вбитого.
Бердичів вшанував своїх героїв, мужніх чоловіків, які ще так багато не встигли зробити, і наприкінці заходу відбулося покладання квітів до пам’ятника.
Будь яка війна – своєрідний лакмусовий папірець, що відрізняє правду від неправди. Саме тому, український народ зробить все можливе і неможливе, щоб відновити справедливість на своїй землі.
Вічна пам’ять героям!
Олена СОНЯЧНА
