Ми є, ми не забули
Події 18-20 лютого відлунням стукають у головах усіх патріотичних українців. Немає такого місця в Україні, де б не знали про Революцію гідності, штурм Майдану Незалежності, криваву розправу у будинку Просфспілок чи розстріл Небесної сотні. У кожному місті, смт чи невеликому селищі є люди, які так чи інакше приймали участь у звільненні України з рук кримінального клану Януковича.
Бердичів, одне з тих міст, яке активно приймало участь у подіях на Майдані. Є тут люди, які подавали бруківку, є які виносили поранених, є ті, хто організовував виїзди чи збір коштів. Цей список можна продовжити до безкінечності, адже задіяно було безліч ресурсів, стояло багато задач та усі діяли з однією метою – змінити Україну і серце кожного свідомого українця.
Кількість бердичівлян, які так чи інакше приймали участь у подіях Майдану, не обмежилась сотнею людей. Але були ті, яким не потрібні були зайві заклики та різного роду мотивації. Ці люди просто зібрались для спільної справи і допомогли організуватись іншим людям. Про таких і згадали 21 лютого о першій годині дня у символічному місці – біля Вічного вогню. Активісти та їх друзі прийшли згадати події Майдану та отримати подяки, якими нагородила голова Житомирської обласної ради Анжеліка Лабунська за поданням депутата Житомирської обласної ради від Радикальної партії Олега Ляшка, Романського Ігоря Васильвовича по Бердичівському округу. Допомагав йому у цьому голова ГО «Самооборона м. Бердичева та Бердичівського району» Сергій Адам’як.
Подяками нагородили 18 активістів, з них: Омелянський Микола Миколайович, Дем’янюк Іван Васиійович, Бортюк Василь Іванович, Мазало Василь Миколайович, Златогорський В’ячеслав Юрійович, Рибачук Анатолій Віталійович, Клюба Василь Дмитрович, Антонов Дмитро Анатолійович, Негода Степан Олександрович, Негода Роман Олександрович, Шаргородський Андрій Анатолійович, Мазур Денис Володимирович, Пілецький Роман Валерійович, Якобчук Володимир Миколайович, Княжицин Артем Миколайович, Княжицин Юрій Миколайович, Железницький Денис Павлович, Кукуруза Олександр Іванович. Звісно, їх на багато більше та, на жаль, обласна рада не в змозі відзначити усіх. Не всі ці нагороджені змогли отримати свої подяки, адже деякі з них знаходяться у зоні АТО, відстоюючи кордони нашої держави. Ці люди стояли на Майдані не за нагороди, а тому що у їх серці жевріє вогонь свободи. Зібрались вони таким вузьким колом більше для того, щоб обмінятись думками про майбутнє і згадати не таке далеке минуле. Багато слів вдячності сказав Ігор Васильович присутнім. З біллю в очах згадав тих, хто назавжди залишився в нашій пам’яті і більше ніколи не зможе стояти з нами поруч.
Ці люди не робили добрі речі заради нагород. Думаю, варто завжди пам’ятати про те, що допоки у нас є змога робити добрі речі від щирого серця, доти ми будемо залишатись справжніми людьми.
Слава Україні!!!
