Зі спогадів старшого офіцера батареї 26 артилерійської бригади, записаних т.в.о. прес-офіцером бригади Олегом Калашниковим. Матеріал розміщений на офіційній сторінці бердичівських артилеристів у соціальній мережі «Фейсбук»
Коли у серпні 2014 року танкова колона перейшла російсько-український кордон, ми отримали команду на ураження бронетехніки. Стріляти доводилося напівпрямою наводкою, а це 4-5 км, хоча комфортна стрільба для таких гармат, як наша починається з 8 км. Було декілька точних влучань та повне знищення техніки противника.
Коли противник розпочав масовий наступ, нам довелося трохи відступити. Декілька днів, не зважаючи на постійні обстріли, ми висувалися вперед на вогневі позиції і відпрацьовували вогневі завдання. Причому саму Савур-Могилу ми бачили без оптичних приладів, так близько від неї перебували наші гармати. Бої велися настільки інтенсивно, що витрата снарядів батареєю йшла на сотні, до тисячі. Взвод забезпечення не встигав доставляти БК на вогневі позиції.
Одного разу у нас відбулася своєрідна дуель з ворожою одиницею БМ-21 «Град». Наша батарея зайняла вогневу позицію повзводно, так як мали дві цілі, якраз майже напроти Савур-Могили. Розпочали стрільбу згідно наданим координатам НШД (начальник штабу дивізіону – прим. авт.). І тут я помітив, як на пануючий висоті розгортається одна БМ-21, причому установка розвертається саме в нашому напрямку. Доповівши комбату, який керував вогнем іншого взводу на віддалі близько 2 км, і отримав вказівку на ураження прямою наводкою. Віддаю команду одній гарматі відкотитися на 100 метрів вбік і приготуватися до стрільбі по ворожій БМ-21. Всім іншим самохідним установкам, під керівництвом командира гармати киянина Петра Коваля, який завжди був готовий до будь яких дій, наказую залишити вогневу. Хвилюючись, швидко знімаю координати розташування ворожої БМ. Бачу, як ворожий розрахунок наводиться прямо на мене.
– Швидше робить перекат! – наказую по радіостанції і диктую командиру гармати прикриття дані для наведення. Розумію, що ми не встигаємо ні своєчасно залишити позицію, ні першими відкрити вогонь, так як ворожа установка робить залп десь з пів пакета ракет.
– Вогонь! Вогонь! Вогонь! – кричу своєму розрахунку.
На щастя всі ракети лягли за 500 метрів зліва від нас. САУ на швидкості відходили у тил, а гармата прикриття зробила постріл. Снаряд ліг неподалік БМ-21.
Роблю поправку і кричу у радіостанцію
– Прийняти нові координати!
Ворожий БМ-21 починає тікати. Командую:
– Вогонь!
Помічаю, що з мене не капає, а струмками стікає піт. Руки залишають вологи плями на сторінці зошита з розрахунками. Бачу «Град» втік, наші усі живі.
Обговорити цю новину у Facebook на сторінці Підслухано в Бердичеві. Встановлено…
