Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.
Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись насмерть доведеться…
Сьомого травневого дощового дня, напередодні 70річчя Великої перемоги, громада міста Бердичева зібралась для того, щоб вшанувати подвиг усіх українців та зокрема бердичівлян, які віддали своє життя за Україну.
Сьогодні у місті відбулись заходи вшанування пам’яті бердичівлян, що загинули за єдність, незалежність та цілісність України у ході проведення АТО. Кількість військових, які ще недавно раділи життю і будували плани на майбутнє, але не встояли перед ворогом на далекому сході і загинули на чужині, в Бердичеві становить дев’ять.
Мужні та відважні чоловіки тепер посміхаються з гранітних плит, і їхні посмішки нагадують усім про те, якою страшною ціною доводиться виборювати свободу та право на життя.
Пам’ятні дошки загиблим бердичівлянам встановлені за наступними адресами: Реготуну Олегу Петровичу (вул. Рози Люксембург,7), Сідлецькому Сергію Юрійовичу (вул.. Косовського, 74а), Старікову Євгену Андрійовичу (вул. бр Міхеєвих 2-б), Венгеру Олександру Анатолійовичу (вул. Шелушкова,4), Дульчику Віталію Георгійовичу (вул. Низгірецька, 38), Панасюку Юрію Володимировичу (вул. Червона, 14), Абрамову Роману Вікторовичу (вул. Червона 26), Пителю Олександру Володимировичу (пров. 10-ї П’ятирічки, 8а, корп.6), Ковтуну Сергію Леонтійовичу (вул. Житомирська, 59).
Свідченням подвигу є нагороди та медалі, але найбільшою нагородою для тих, хто повернувся, є життя, а для тих, хто загинув – пам’ять.
Біля меморіальних дошок бердичівських героїв квіти ніколи не в’януть, адже є символом любові, вдячності.
На мітингах також були присутні військові з 26-ї, 30-ї та 95-ї бригад і воїни-афганці, які також пройшли через пекло, але зуміли повернутись живими. Своїх бойових побратимів та друзів вони ніколи не забудуть, як і не забудуть страшну, безглузду, неоголошену війну.
Трагедія кожної бердичівської родини – це трагедія усіх нас, трагедія всієї держави. Не вистачить слів, щоб описати свою вдячність за те, що українські воїни зробили і роблять.
Вічна слава героям, тим, хто в боротьбі за кращу долю не дожив до сьогоднішнього дня.
Герої не вмирають!
Олена СОНЯЧНА
