Війна з російськими окупантами триває… Захисники й Захисниці України продовжують робити все можливе й неможливе, аби змусити ворога усвідомити: він – на землі, що ніколи йому не належала і не належатиме. Агресор має з неї забратися геть, або ж навік у ній залишитися, закінчивши свій земний шлях як підлий вбивця, злодюга, мародер. Піти у небуття як нелюд.
Нелюдів дуже багато, і українцям доводиться вкрай важко. Звитяжні оборонці втрачають побратимів та посестер. Важкі поранення у вигляді трагічних звісток про загибель земляків отримують українські громади. Така звістка знову надійшла до Бердичева: у боях із росіянами геройськи загинув Михайло Сергіюк.
Йому було 47 років… Народився у Райках, закінчив бердичівську 4-ту школу, потім – ПТУ № 3 (нинішній будівельний ліцей). Працював. Останнє місце роботи – сторож у педагогічному коледжі.
На війну Михайло Сергіюк потрапив на самому початку квітня. Він не ухилився від свого громадянського обов’язку, і з честю виконав обов’язок військовий. Залишаючись вірним Україні та українському народові, до останнього не давав ворогу втілити у життя його мерзенні плани. Загинув Герой 30-го липня – в одному з боїв, що точилися на Донеччині.
Бердичівський міський голова Сергій Орлюк, Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують з приводу загибелі Михайла Сергіюка та висловлюють щирі співчуття його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!
