У більшості випадків журналісти є творчими людьми, які одержимі своєю професією, вони живуть у стрімкому темпі, намагаючись встигнути за інформаційною лавиною та не пропустити жодного заходу чи події. Вони швидко живуть і так само швидко згасають, неначе вогник свічки від стрімкого пориву вітру. Не можливо працювати журналістом та бути байдужим до того, про що ти пишеш, адже ти пропускаєш через себе абсолютно все, тож працівників ЗМІ постійно супроводжують стреси та переживання, які негативно відображаються на здоров’ї та змушують передчасно йти у життя ще в досить молодому віці, коли саме час вийти на заслужений відпочинок і писати мемуари…
Минулого року Бердичівська міськрайонна організація Національної спілки журналістів України започаткувала традицію у рамках відзначення Дня журналіста навідувати своїх колег, яких вже немає з нами. Чимало тих, хто, можна сказати, стояв у витоків журналістської справи у місті Бердичеві та працював на радіостанції і в ще тодішній газеті «Радянський шлях» (нині – «Земля Бердичівська»), більше ніколи не порадує читачів своїми матеріалами. Серед них і Леонід Козінчук, який протягом багатьох років очолював Бердичівську міськрайонну організацію Національної спілки журналістів України. Саме до його могили перш за все підходять журналісти, щоб віддати данину поваги та вшанувати світлу пам’ять відомого журналіста, поета та просто чудової людини.
Не став виключенням і нинішній рік, тож 8 червня журналісти міста Бердичева з різних видань знову поїхали на центральне міське кладовище до своїх колег. У руках – квіти, в серці – сум. Згадали працівники ЗМІ і ті важкі часи, коли доводилося працювати журналістам: без комп’ютерів та Інтернету, набираючи матеріали на звичайній друкарській машинці, де не можна було допускати помилок, адже невірно поставлена кома в кінці тексту могла призвести до того, що потрібно було перенабирати увесь матеріал. І вони писали, причому писали надзвичайно серйозні і довгі тексти, віддаючи журналістиці усього себе і плекаючи друкарське слово мов свою дитину.
Є сподівання, що гарна справа, започаткована бердичівськими журналістами рік тому, буде продовжуватися, а пам’ять про легендарних бердичівських журналістів, які пішли у вічність, буде передаватися у редакційних колективах від більш досвідчених працівників до починаючих спеціалістів, адже недарма в народі кажуть що людина живе доти, доки живе пам’ять про неї…
Голова Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
