Ласкаво просимо до Бердичева – унікального міста з багатовіковою історією та багатокультурним спадком.
Бердичів розташований на півдні Житомирської області, за 40 кілометрів від Житомира, як видно на карті України – на березі річки Гнилоп’ять, яка є притокою річки Тетерев. Це місто обласного підпорядкування, а його населення складає близько 70 тисяч жителів. Місто має свій герб та цікаву історію створення гімну Бердичева , що сьогодні звучить на кожному офіційному заході.
У Бердичеві переплелись різноманітні культури – українська, польська та єврейська, що відбилось на унікальному менталітеті його мешканців. Місто має вигідне географічне положення – родючі землі, просторі пасовища, ліси, а також наявність рудних родовищ і глини. Бердичів знаходиться на перехресті та близько до основних торгових шляхів. У XIX столітті Бердичів був одним з найбільших торговельних та промислових центрів України. На той час населення міста сягало 70 тисяч осіб, і 80% з них складали євреї.
Бердичів завжди славився своїми ремісничими майстернями та мистецькими традиціями. Відомо, що видатний французький письменник Оноре де Бальзак відзначив високу якість пошиття свого сюртука у Бердичеві, що викликало подив і захоплення місцевого кравця.
Сьогодні Бердичів продовжує розвиватись як важливий центр області, з великим потенціалом у галузі туризму, промисловості та культури. В місті можна відвідати численні історичні пам’ятки, такі як Бердичівський замок, костел Святої Варвари, синагоги та інші архітектурні перлини.
Ми запрошуємо вас відкрити для себе Бердичів – місто з багатогранною спадщиною, гостинними мешканцями та унікальним колоритом. Приєднуйтесь до нас на карті України та слідкуйте за новинами Бердичева, щоб дізнаватися про події, культурні заходи та розвиток нашого прекрасного міста.
Історія Бердичева від Київської русі до нових часів
У місті постійно проводяться краєзнавчі конференції , завдячуючи чому містяни отримують нову та цікаву історичну інформацію про рідне місто.
Тож в історії міста Бердичева є кілька версій походження його назви. Одна з них пов’язана з племенем берендеїв, які оселилися на землях Київської Русі. Поступово ця назва еволюціонувала до форми “Бердичів”. Інша версія пов’язує назву міста з іменем Бердич, який був підданим князя Вітовта та заснував хутір, який отримав назву Бердичева.
Бердичів відомий з 1320 року, коли великий князь Гедимін подарував цю місцевість родині Тишкевичів. Заснуванням Бердичева вважається 1546 рік. У XVII столітті князь Тишкевич побудував у місті замок, який пізніше був перетворений на монастир.
Монастир в Бердичеві став центром подальшого розвитку міста, особливо після з’явлення “Чудотворної ікони”. Після отримання дозволу від польського короля Станіслава Августа у 1675 році, щорічні ярмарки розпочалися в Бердичеві, що призвело до розвитку торгівлі та зростання населення міста.
В 1843 році мешканці Бердичева звернулися до уряду з проханням надати місту статус міста, посилаючись на його значення як комерційного центру. В 1845 році царським указом Бердичеву було присвоєно статус міста, і він став центром Бердичівського повіту.
З 1937 року Бердичів є центром району і входить до складу Житомирської області.
Історія міста Бердичева багата на події та культурні зв’язки, і його назва стала символом багатовікової спадщини. Досліджуючи історію Бердичева, ми розуміємо важливість цього міста як центру торгівлі, культури та релігії у різні епохи. А завдячуючи різноманітним етнографічним проєктам у бердичівському Музеї історії , нові покоління бердичівлян узнають історію свого рідного міста.
Наші люді
Наші люди – це непересічні особистості, які зробили свій внесок у культуру та літературу Бердичева. Один з них – Менделе Мойхер-Сфорім (Ш. Абрамович), відомий як “дідусь єврейської літератури”. Він був відомий своїми скандальними творами, зокрема повістю “Такса, или банда городских благодетелей”, яка викликала справжній скандал, коли багаті люди міста впізнали себе серед героїв. Це призвело до того, що письменник змушений був переїхати до Житомира.
Ще один визначний письменник, який часто відвідував Бердичів, це Шолом Алейхем (С. Рабінович). Його твори відображали життя міста та його мешканців, і він почувався повністю зануреним в народний побут, коли перебував на вулицях Бердичева.
Існує припущення, що відомий український поет Тарас Шевченко також мав зв’язок з Бердичевом. Він можливо проїжджав через Бердичівщину восени 1846 року як член Тимчасової комісії для розгляду старовинних актів і пошуку старожитностей та народних переказів.
Інша відома подія, пов’язана з Бердичевом, відбулася 2 березня 1850 року в костьолі Святої Варвари, коли абат В.Ожаровський відслужив весільну церемонію для Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської. У своїх записках Бальзак описував місто з подивом, згадуючи похилені будиночки та початок українського чорнозему.
Також славилася бердичівська книгарня Глюксберга, яка отримувала нові видання з різних міст України та навіть з-за кордону.
Не можна забувати про видатних музикантів, які народилися в Бердичеві – Антона і Миколу Рубінштейнів. Їх дід, Роман Рубінштейн, був одним з найбагатших купців міста і заснував поселення євреїв-хліборобів, відоме як Романівка. Сім’я Рубінштейнів також змінила свою віру з юдаїзму на православ’я.
Ці люди зробили свій внесок у культуру, літературу, музику та історію Бердичева, і їхні досягнення славляться не лише в місті, а й у всій Україні.
Не тільки камінь
У місті Бердичеві є 92 пам’ятки історії, архітектури та монументального мистецтва, які свідчать про його велику історичну спадщину.
Зокрема, 25 архітектурних пам’яток вдатно представляють історичне минуле міста. Унікальні пам’ятники XV–XVIII століть представлені в Бердичівському історично-культурному заповіднику.
Однією з головних архітектурних пам’яток є комплекс кляштора Босих Кармелітів та Свято-Троїцька церква. Кляштор був заснований у 1627 році воєводою Янушем Тишкевичем, а в 1630 році він передав його католицькому ордену Босих Кармелітів. Комплекс включає стіни фортеці з вежами, прибрамний корпус та костьол. Особливо відома чудотворна ікона Бердичівської Божої Матері.
Іншою значною архітектурною пам’яткою є костьол Святої Варвари, який був побудований у 1759–1781 роках. У цьому костьолі 14 березня 1850 року відбулася весільна церемонія великого французького письменника Оноре де Бальзака з графинею Евеліною Ганською.
Крім архітектурних пам’яток, у місті функціонують музей історії міста Бердичева, музей Єврейства та міський парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка.
У місті також збереглося 15 діючих культових споруд, серед яких Свято-Преображенська і Свято-Успенська церкви, а також 3 юдейські синагоги – Центральна, Хабад-Любавич і “Друзі Бердичева”. Також у місті встановлено близько 20 пам’ятників, які додають своєрідний колорит його вулицям та скверам.
