Загиблого героя Олександра Лібегу громада проводжала в останній путь в рідному селі Хажин.
На подвір’я батьківської оселі прийшли сьогодні чи не всі жителі села, приїхали побратими загиблого зі 139 батальйону ТрО, прийшли всі, хто міг, щоб гідно попрощатись з Героєм, повідомляють Новини Бердичева.
У Фейсбук голова Семенівської Громади Наталія Семенюк поділилася своїми думками про те, що відчула під час похорон загиблого героя. Загинув Герой, але мова піде про байдужість.
“Жахливий початок дня. Сьогодні хоронили молодого батька, чоловіка, сина, брата Олександра Лібегу . Навколо буяє весна, але він її вже на жаль не побачить. Це горе, суцільне горе… Пишу для тих, хто ще може відчувати та пропускати чужий біль крізь власну душу. Іншим байдуже. І такі, на жаль, є… Саме байдужість вбиває не гірше кулі. І кожного дня, може не бути наступного дня для кожного з нас. Нічого ще не вирішено. Війна триває. І як і раніше є величезна загроза для країни.
І чому так легко забувають про це, мене просто вбиває. Мали б бути на похоронах люди, які зобов’язані цьому ще зовсім молодому чоловікові посадами, мирним життям… Де ви були??? Де колеги згорьованої матері зі швейної фабрики?
Похоронна процесія декілька хвилин не могла вийти з вулиці на дорогу М-21. При цьому водії бачили, що хоронять військового, але пролітали не зупиняючись. Не уявляю, що було у їхніх дурнуватих головах.
Нарешті після затримки вийшли, щоб провести в останню дорогу Загиблого Воїна. Машини зупинялись, але переважно низько схиляли голови, стаючи на коліна, військові. Якось так.
Нема сьогодні минулого. Нема сьогодні майбутнього. Є сьогоднішній день. Де треба просто пахати на фронт та на перемогу. Хто тільки як може. Є тільки ЗСУ від яких залежить завтра. І ми не маємо права про це забувати. Заради тих хто теж хоче жити, любити. І продовжуючи жити, не забувайте запитувати себе кожного дня: що сьогодні я зробив для наших захисників і для майбутньої перемоги?”, – наголосила Наталія Семенюк.
