Нас з дитинства вчили, що заздрість – це погано. Але, можливо, все якраз навпаки?
Давайте для початку розберемося, що це таке. Заздрість – це непереборна пристрасть мати те, що має інша людина. Предметів тут може бути багато: матеріальні блага, здоров’я, краса, щастя, життєвий успіх, відносини та багато іншого. Також в деяких випадках заздрість проявляється бажанням до того, щоб інша людина втратила те, що має.
Недарма Аристотель визначав заздрість як «якусь печаль, яка з’являється бачучи благополуччям таких людей, як ми». А, наприклад, Френсіс Бекон писав в есе, що «ніяка пристрасть не зачаровує людину так сильно, як любов і заздрість. А кому не вистачає власного блага і чеснот, той буде харчуватися чужою бідою, буде намагатися завдати шкоди благополуччю іншого.
Нікому не чуже почуття заздрості, і, швидше за все, кожен з нас пам’ятає, як в дитинстві неодмінно говорили, що заздрість – це погано. Хтось пішов далі й розділив заздрість на «білу» і «чорну». Насправді немає «білої» заздрості, як і «чорної» заздрості.
Насправді «біла» заздрість – це щира радість за людину, яка прийшла до результатів, до яких хотілося б прийти вам. А так звана «чорна» заздрість – це заздрість, коли ви ніби шкодуєте себе за те, що не отримали те, що отримав співрозмовник. Іноді можна навіть розсердитися на цього «щасливчика», який начебто «забрав» ваші мрії та привласнив їх собі.
Буває, що самооцінка знижується, коли ми зустрічаємося з тим, чого у нас немає, а інший має надлишок. Або з’являється відчуття нестачі, яке викликає невдоволення собою і злість на власну неспроможність. Потім цей гнів перенаправляється на об’єкт заздрості – ми починаємо критикувати або знецінювати цю людину, намагаючись зміцнити свою самооцінку чужим коштом.
Це нормально відчувати ревнощі. Вона виникає тому, що ми живемо в суспільстві й так чи інакше порівнюємо себе з іншими. Не варто ставити собі за мету раз і назавжди побороти заздрість, адже вона буде постійно супроводжувати людину, але можна навчитися краще справлятися з нею і використовувати її енергію на благо.
Хороша новина полягає в тому, що таку емоцію, як заздрість, можна перетворити в корисну!
Для того, щоб це зробити, потрібно розуміти наступне:
- Заздрість допомагає людині краще зрозуміти себе і свої бажання. І це нормально, тому що ми починаємо думати та мріяти про те, чого ми дійсно хочемо; Далі про те, які кроки потрібно зробити, щоб наблизитися до поставлених цілей. Плюс здорово, якщо у нас є приклад людини, якого ми вважаємо рівним нашим, і він домагається бажаного – це дає нам віру в те, що ми теж можемо!
- Якщо ми заздримо та усвідомлюємо це, то це вже не заздрість, а аналіз. Це означає, що ми здатні направляти емоції на досягнення наших цілей.
- Заздрість мотивує. Вона може допомогти людині ще старанніше працювати і вчитися, займатися спортом, почати розбиратися в якійсь сфері, щоб досягти своєї мети. Вона ніби нагадує нам про те, чого ми хочемо і чому це так важливо для нас. Вона підштовхує нас до чогось нового, до головних кроків на шляху до бажань.
Зізнатися в заздрості – значить інвестувати в себе. Бо заздрість тісно пов’язана з переживанням власної цілісності, то і виникає вона разом зі спробою відновити цю цілісність. Людина, якій ми заздримо, має те, чого нам не вистачає. Але якщо ми визнаємо в собі заздрість, то у нас з’являється можливість повною мірою нарешті побачити її, прийняти себе, реалізувати власний шлях і знайти унікальність.
Заздрість як елемент самопізнання. Заздрість нагадує нам, що кожна людина володіє численними талантами та здібностями, розвиток яких допоміг би нам знайти справжнього себе.
Заздрість як можливість повноцінно подбати про себе: якщо людина зайнята, наповнить своє життя різноманітністю, то часу на вивчення інших людей не буде.
Завдяки заздрості багато хто з нас досягають успіху, благополуччя, покращують якість життя, вдосконалюють технології, тому використовуймо їх на благо собі та суспільству!
