Бердичів має величну і цікаву історію, в якій переплетені долі представників чотирьох культур. Українці, росіяни, поляки та євреї з давніх-давен проживають у нашому місті, і кожен етнос вносить у історію міста щось своє.
В календарях можна робити позначки, адже кожне число щось та означає для Бердичева і його жителів.
Ось, наприклад, 2 березня. здавалося б, нічого особливого, але навпаки: вчорашній день для Бердичева дуже вагомий.
2 березня 1850 року у Бердичеві здійснилася мрія класика французької літератури Оноре де Бальзака. Він взяв шлюб з єдиною жінкою, котру кохав дуже сильно і кохав до до самої смерті. Місце, де відбулося вінчання Оноре де Бальзака і місцевої красуні, поміщиці Евеліни Ганської, – це костел Святої Варвари.
Їх знайомство було романтичним. Прочитавши твори Бальзака, одна з найбагатших жінок Російської імперії, вирішила написати йому листа. І підписалася – «Незнайомка», але невдовзі назвала своє ім’я. Так розпочалося листування, що тривало 17 років! Графиня Евеліна Ганська досконало володіла кількома мовами, мала неабиякий літературний талант. Отже, Бальзаку було що з нею обговорювати.
В березні 1850 року вони обвінчалися в Бердичеві, в костьолі Святої Варвари. «Вінчаються чоловік 50 років Оноре де Бальзак і вдова 46 років Евеліна Ганська», – оголосив священик. На жаль, письменник тоді вже був дуже хворий. Сімейний лікар ще до одруження попередив Евеліну: «Бальзак безнадійний».
В квітні 1850 року графиня відправилася з чоловіком до Парижу. В той час Оноре вже нічого не писав. Знесилений хворобою, він був прикутий до ліжка, а Евеліна залишалася поряд із коханим до його останнього подиху.
2 березня 1859 року народився Шолом Алейхем – український, єврейський письменник (у перекладі – мир вам, справжнє прізвище, ім’я та по батькові – Рабинович Шолом Нохумович).
Коли Шолому виповнилося 13 років, померла його мати, батько оженився на злій і сварливій жінці родом з Бердичева. Непосидючий та допитливий хлопчина став записувати щедрий “фольклор” своєї мачухи.
В Бердичеві мешкав рідний брат письменника Вольф, у якого він неодноразово гостював і мешкав протягом тривалого часу. Ось як згадував про бердичівські відвідини Шолом-Алейхемом його брат у книзі спогадів “Шолом-Алейхем – писатель и человек”, що побачила світ в середині 1980-х років у московському видавництві “Советский писатель”:
“У 1897 році Шолом-Алейхем приїхав до мене в Бердичів. Дуже несподівано. Ні листа, ні телеграми про його намір приїхати я не одержав. Шолом-Алейхем став знайомитися з містом, ходячи його вулицями і роз’їжджати на славетній бердичівській конці… З якою жадобою вивчав Бердичів. За кілька днів він оглянув усі вулиці й провулки, всі занедбані куточки.
Ми побували з ним на “Пісках” – найбіднішій частині міста. Шолом придивлявся до кожного будинку, ходив по подвір’ях, зазирав у вікна низеньких хатинок. Дехто запрошував його додому. Він охоче приймав ці запрошення, заходив і знайомився з усіма мешканцями будинку.
Шолом-Алейхем був дуже привітним з людьми. Його люб’язна усмішка, його вміння знайти слова для кожного, приваблювали до нього людей. Вони відчували себе з ним, як з рідним, відверто розповідали йому про своє життя.
За спогадами брата лише на вулицях Бердичева Шолом-Алейхем цілковито занурювався в народний побут, жартівливо називаючи його “єврейським Парижем”.
Шолом-Алейхем уважно прислухався до розмов бердичівлян, окремі специфічні вирази заносив у свій блокнот. Часто він бував на ринку. Там знаходив ті персонажі, які з’являлися на сторінках творів Шолом-Алейхема, там заповнювався його записничок. Згодом Шолом-Алейхем відобразив побут і звичаї бердичівлян у фейлетоні “Картини Бердичівської вулиці”.
А ще дата 2 березня має негативне забарвлення, тому що саме 2 березня 2002 року помер Фрідріх Горенштейн – відомий російський прозаїк, драматург та сценарист.
Його батько в 1935 році був заарештований і розстріляний. З часу арешту батька Фрідріх Горенштейн носив прізвище матері (Фелікс Прилуцький), пізніше повернув собі прізвище Горенштейн і первинне ім’я Фрідріх. Під час війни його мати – директор будинку для малолітніх порушників Енна Абрамівна Прилуцька, з маленьким сином відправилася з Бердичева в евакуацію. Вона померла під Оренбургом в дорозі з евакуації. Фрідріх був поміщений в дитячий будинок, а після війни ріс у сім’ї рідних сестер його матері – Злоти і Рахіль в Бердичеві, звідки походили його батьки і де він провів більшу частину дитинства.
Про місто Бердичів Горенштейн написав у своїх роботах.
Це «Бердичів» – роман, постановка п’єс, по якому, зараз відбуваються на кращих сценах Росії. Це роман, в кому через історію сім’ї передається вся картина тодішнього життя. Це історія про життя єврейської родини після війни.Починається ця історія в 1945 році і закінчується через тридцять років в 1975 році. Через історію маленької сім’ї в єврейському містечку простежується вся історія ХХ століття. Дві сестри Рахіль і Злота, навколо яких і розгортається весь сюжет, живуть як всі радянські люди: буфет, машинка «Зінгер», ліжка із залізними спинками, стіл і шифоньєр. Вони скандалять і проклинають, плачуть і сміються, кажучи «Роки мого життя- втрачені!».
«Дім з Башточкою»- автобіографічна розповідь, теж про Бердичів.
Українсько – німецький режисер, Єва Нейман зняла чорно-білий фільм за мотивами цієї розповіді.
