Знову плакало небо, коли заїжджала у рідне селище траурна процесія з Миколою Бонтею, 19-річним Захисником-Героєм, учнем Гришковецької школи, гордістю і надією громади.
«А наступного дня – над Дмитрівським кладовищем, місцем вічного спочинку і шани Героя, раптом посвітліло небо, з‘явилось сонечко, бо Героя зустрічали побратими – уже ангели. І тільки мати Галина – не бачила ні неба, ні людей – 19-років! Тільки жити й жити… нестерпно боляче від цього… Якими словами втішити матір, батька, рідних, близьких?», – наголосила Ірена Лісова, розповідаючі про день похорону героя.
Низький уклін Герою, такому юному і відважному, тому, хто своєю юністю пожертвував та загинув, щоб захистити усіх нас. Не пробачимо рашистським оркам цих втрачених життів. Під прапором жовто-блакитним спочиватиме Герой Микола Бонтя, а ми поколіннями будемо вклонятись його світлій пам‘яті та подвигу заради нас усіх.
Гришківці живим коридором зустріли загиблого воїна на рідній вулиці, а сьогодні майже всі жителі селища прийшли до домівки Героя, щоб провести його в останній путь.
“На траурному мітингу на Дмитровецькому кладовищі пронизливу промову селищного голови Ірени Лісової всі присутні слухали в повній тиші, а свіжа могила чекала на труну в центрі нового цвинтарного масиву, який без сумніву, стане в майбутньому монументальним спогадом про героїв-захисників України”, – повідомив учасник події.
Знову, як і раніше, тут лунав військовий салют та гримів гімн України, і молоді хлопці Микола Бонтя і Вадим Галіцький, які жили неподалік один від одного у Гришківцях, навік заснули зовсім поруч. Заради миру та Перемоги. Заради нас.
