Бердичівська міська комунальна лазня являється, мабуть, єдиною лазнею в Україні, яка залишилася у комунальній власності, і цим фактом дуже тішиться міський голова Василь Мазур, неодноразово підкреслюючи, що лазня належить саме громаді міста Бердичева. За час її існування скористатися послугами даного підприємства змогли сотні тисяч відвідувачів, однак на сьогоднішній день лазня вже кілька тижнів не працює. Причина – в її аварійному стані та необхідності у проведенні відповідних ремонтних робіт та у… збитковості даного комунального підприємства.
Думки жителів міста Бердичева з приводу подальшої долі міської комунальної власності розділилися. Одні вважають, що її краще передати в оренду, зберігши цільове призначення, адже приватний підприємець буде зацікавлений в наведенні порядку і отриманні прибутку, зробивши лазню більш комфортною для відвідувачів, інші впевнені, що будь-який бізнесмен, прибравши лазню до рук, або остаточно знищить її, або зробить вартість квитка на відвідування непомірно дорогим, що обмежить доступ до лазні для пересічного бердичівлянина. У цих двох версій найближчого майбутнього підприємства є свої прихильники та противники, та є ще й третя сторона – якій байдуже, у чиїй власності знаходитиметься лазня, аби тільки вона працювала та не була занадто дорогою. Журналісти видання «Бердичів Діловий» спробували розібратися, який же з варіантів буде кращий, а тому заслухали думку обох сторін.
Одним з самих активних прихильників передати міську комунальну лазню в оренду є один з приватних підприємців міста Бердичева Глухенький Олександр Степанович. Власне, саме він виступив з ініціативою взяти в оренду приміщення лазні зі збереженням її цільового призначення. Каже, що на цю думку його підштовхнула отримана півтора року нааз інформація, що лазня являється збитковою. Спочатку він навіть не зрозумів, як таке може бути, адже підприємство комунальне, гроші знаходяться в бюджеті міста, і народ є прямим власником цього бюджету, тоді як його розпорядником є міський голова, міська рада, начальники управлінь і так далі. Олександр Степанович подумав, що взявши в оренду міську комунальну лазню він зможе і сам прибуток отримати, і місту допомогти, знявши навантаження з міського бюджету. А тому ще в червні минулого року звернувся з цією пропозицією до міського голови, але відповіді так і не почув.
У липні Глухенький Олександр Степанович підрахувавши усі ризики вирішив написати офіційного листа з проханням розглянути питання можливості передачі в оренду міської комунальної лазні, на що отримав відповідь, що ідея як би і непогана, та потребує подальшого вивчення. І це при тому, що, по інформації приватного підприємця, до жовтня 2015 року з міського бюджету було виділено 270 000 гривень для розрахунку лазні за спожитий газ, хоча вона, здавалося б, повинна платити сама зі свого рахунку. Окрім того є ще й борги перед Бердичівським водоканалом. Після місцевих виборів дане комунальне підприємство взагалі призупинило свою роботу і не працювало з листопада до кінця грудня. Ясно, що люди почали скаржитися.
Олександр Степанович розповів нам, що у зв’язку з цим директору міської комунальної лазні дали вказівку взяти поворотно-фінансову допомогу в інших організаціях Бердичева. Було залучено близько 100 000 гривень фінансової допомоги у чотирьох різних організаціях. Це, звісно, нормальна практика взаємодопомоги між підприємствами, які стабільно працюють. Але ж борги треба віддавати, а міська лазня так само працює у збиток, і знову залазить у борги. Тобто та виручка, яку вони отримують від продажу квитків, і та частина грошей з бюджету за пільговиків – не перекриває витрат. Така ситуація тривала з січня місяця і до сьогоднішнього дня. В кінцевому висновку ми маємо результат: лазня зупинилася, тому що немає коштів на її утримання, хоч офіційно людям кажуть, що вона закрита на ремонт. Але якби ще рік назад, місто віддало її в оренду приватному підприємцю, то цього б не сталося. Для того, щоб вона нормально працювала, потрібно зробити капітальний ремонт: відремонтувати дах, роздягальні, інші приміщення, поміняти вікна, зайнятись утепленням. А це досить великий об’єм робіт, і великі витрати.
«Міська влада так і не дала мені конкретної відповіді, тож я вирішив звернутися напряму до депутатів Бердичівської міської ради, а саме до голови бюджетної комісії Станіслава Лужанського і описав всю ситуацію – розповідає нам приватний підприємець Глухенький Олександр Степанович. – Я розказав, як можна економити кошти міського бюджету, які потім можна використати для допомоги пенсіонерам, пільговикам, атошників та на інші соціальні проекти, адже гроші ніколи не будуть заважати. Вони вивчили це питання позитивно, мене запросили на інші комісії, де я також виклав бачення всіх цих питань, але рішення до сьогоднішнього дня не прийнято. Я не можу зрозуміти в чому тут проблема. Людина чи організація пропонує місту зекономити в рік приблизно 400-500 тисяч гривень. Це по-перше. По-друге – я ж не викупляю лазню, а лише хочу її взяти в оренду, тому що сам не впевнений, що мені вдасться зробити її прибутковою. Мені не буде допомагати міський бюджет, я все зроблю своїми силами. По-третє, я беру на себе зобов’язання: зробити ремонт, не міняти цільового призначення, зберегти пільговий помив тих людей, які цього дійсно потребують, відродити сауну (послугу, яка там існувала), перукарню, зробити нормальну парковку, щоб люди могли нормально поставити свої автомобілі, які б не заважали пішоходам. Але, як виявилося, все це нашому місту, на жаль, не потрібно» – скаржиться на непорозуміння з боку влади інвестор.
Олександр Глухенький добре розуміє, що лише для першочергового ремонту (щоб люди могли отримувати якісні послуги у лазні в нормальних умовах) необхідно значне капіталовкладення: за його підрахунками – один мільйон гривень. Далі, після ремонту даху та перепланування, потрібні будуть додаткові капіталовкладення. Але першочергово, щоб лазня не завалилася сама по собі, треба перекласти печі і парні, щоб дати людям можливість відвідувати лазню, а паралельно можна було і далі продовжувати ремонтні роботи. За інформацією приватного підприємця, адміністрація лазні давала пропозицію міській владі, щоб перевести підприємство на один день роботи, і при цьому підняти вартість квитка. Тоді як у минулому році Олександр Степанович зобов’язувався залишити дводенний режим роботи лазні по вихідним, а в перспективі планував працювати по три дні на тиждень. І обіцяв при цьому не підвищувати вартість квитка.
Приватний підприємець Глухенький Олександр Степанович як людина, що знається на бізнесі, вважає, що останні 25 років міська комунальна лазня використовувалась нераціонально. Тому зараз він готовий запропонувати вихід з положення, бо це буде вигідно і для громади міста, і для місцевого бюджету. Особисто він вважає передачу міської комунальної лазні в оренду реальним виходом з положення, причому наполягає на проведенні тендеру – щоб виграв той, у кого будуть кращі пропозиції. Він не розуміє, чому ніхто не може дати йому відповідь, для чого утримувати збиткове для бюджету міста підприємство. Тим паче, що і людям у лазні зараз некомфортно в зв’язку з низькою якістю послуг. А якби її вже в цьому році віддали в оренду, то приблизна вартість оренди в місяць сягнула б 6 000 -7 000 гривень. За рік чистого доходу в бюджет міста Бердичева надійшло приблизно 80 000 гривень. Натомість зараз маємо біля 400 000 збитків на рік. Більше того, місту не потрібно було б виділяти 1,5 млн. на ремонт, адже орендар виконував би ці роботи самотужки.
Зовсім другий погляд на подальшу долю міської комунальної лазні у її директора – Ковальчука Олександра Степановича, який впевнений, що передати лазню в оренду приватному підприємцю – означає спровокувати бунт та соціальне невдоволення людей, так як за його словами лазня являється в першу чергу соціальним, а не комерційним підприємством. Її відвідують пенсіонери, пільгові категорії населення, інваліди, ветерани, та інші жителі міста Бердичева, які не мають високого рівня доходів. Щодо збитковості, то на його думку міська лазня не може бути прибутковою, якщо не знизиться вартість на послуги газо- та водопостачання. Хоча запевнив, що ним, як директором, робляться усі можливі заходи щодо економії енергоресурсів.
То чому ж так раптово закрилася міська комунальна лазня? Ось як це пояснює її директор Ковальчук Олександр Степанович: «Справа в аварійній ситуації печей. Кожного разу після закінчення парильного процесу або в неділю, або в понеділок зранку я завжди роблю обхід. І побачив, що обвалились своди з цегли, причому як в чоловічому, так і в жіночому відділеннях, про що доповів заступнику міського голови Сергію Онофрійчуку офіційним листом. Мені дали вказівку припинити роботу лазні, що й було зроблено. Разом з тим, як і планувалося на початку року, вже є складений кошторис на 60 000, і виготовлений проект, який має пройти відповідну експертизу в місті Житомирі для узгодження виконання робіт по капітальному ремонту котельної, заміні вікон, ремонту вхідної частини приміщення лазні ззовні, бо воно вже протікає».
Разом з тим Олександр Степанович зупинився і на тому, що було зроблено раніше. Наприклад, котел перероблений ще восени під тверде паливо, зараз планується під нього звести вивідну трубу, бо забороняється, щоб була одна труба під газ і під тверде паливо. У подальшому заплановано ремонт даху і будівлі-навісу під дрова. Всі ці пункти є в проекті. А вирішено спинити роботу лазні для того, щоб провести капітальний ремонт та більше до цього питання не повертатися. Причому він зазначив, що загальна кошторисна вартість всіх робіт сягатиме приблизно 1,5 млн. гривень Це у тому випадку, якщо депутати і міська рада виділять відповідні кошти та якщо вони будуть в наявності у міському бюджеті.
Однак директор міської комунальної лазні визнав, що вона не являється прибутковою, тому що для цього треба мати позитивне конкурентне середовище. А на сьогодні лише на території міста Бердичева (не говорячи вже про Бердичівський район) є близько 50 приватних бань та саун, і це лише ті, про які знає особисто він. Олександр Ковальський у розмові в журналістами неодноразово підкреслив, що комунальна лазня розрахована на самі бідніші верстви населення. Навіть для тих ветеранів, які не мають вдома гарячої води і не можуть помитися, з боку міської влади було влаштовано пільговий помив за півціни. Разом з тим він не виключає, що після проведення ремонтних робіт доведеться збільшувати вартість квитка на користування послугами лазні. Каже, що у всьому винні ціни на енергоносії та надзвичайно велика площа лазні, що ускладнює її обігрів.
Таким чином, ми навели нашим читачам дві думки щодо подальшого майбутнього міської комунальної лазні: у комунальній власності чи в оренді у приватного підприємця. Та для пересічного бердичілянина, мабуть, і не так важливо, чиєю буде лазня. Головне, щоб вона працювала, продовжуючи надавати послуги для населення та вартість квитка не була захмарною і доступною для споживача. Однак, як ми бачимо, в комунальній власності зараз лазня більше не працює, ніж працює. Хоча можливо все зміниться після ремонту, хто зна? У будь-якому випадку вирішувати подальшу долю комунального підприємства мають представники влади та депутати Бердичівської міської ради, якщо, звісно, вони будуть розглядати це питання на одній з сесій.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′] [ad id=’11152′]
