Місто Бердичів подарувало мистецтву велику кількість обдарованих, талановитих людей, але, на жаль, більшість з них відомі лише поодиноким поціновувачам їх таланту. Щодо широкого загалу – то вони мало цікавляться такими людьми, хоча кожен з них є своєрідним смарагдом, який, незважаючи на вік, все ще проходить свою огранку. Імена бердичівських митців знають у Житомирі, знають в Києві і навіть далеко за межами України. Але тут, на батьківщині, їм не приділяється належна увага.
З 1 по 15 липня цього року в Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Ольжича відбудеться унікальна виставка «Різьбляне диво для людей», яку влаштовує бердичівлянин, майстер народної творчості Олександр Олексійович Вахніцький. Кожна його робота – то є неперевершений шедевр, і дивлячись на ці шедеври мистецтва просто не розумієш: як зі звичайного шматка деревини могло народитися таке диво? Саме тому, за кілька днів до відкриття виставки, ми зустрілися з Олександром Олексійовичем щоб поспілкуватися з ним та дізнатися таємницю, як народжуються його роботи.
Скажіть, будь ласка, скільки Ви вже займаєтеся різьбою по дереву?
В принципі, можна сказати, що різьбою по дереву, барельєфним різьбленням, скульптурою та коренепластикою я займаюся все життя. А так, професійно, вже років з дванадцять. Раніше у мене було набагато менше часу на своє захоплення, так як потрібно було ще й працювати і годувати сім’ю. А тепер, коли я на заслуженому відпочинку, можу цілком і повністю присвятити себе улюбленій справі. За весь час творчої діяльності я брав участь у багатьох виставках, була і персональна виставка в музеї історії міста Бердичева.
Мабуть, Ваше місце роботи чи спеціальність були пов’язані з обробкою деревини, і так Ви відкрили в собі цю творчу жилку?
З точністю до навпаки. Я закінчив Житомирський торговий коледж, за фахом – товарознавець. Працював свого часу по спеціальності, а закінчив трудову діяльність на млині, пройшовши довгий шлях від робітника до директора. І це не я відкрив в собі, як Ви кажете, «творчу жилку» – вона відкрилася сама. Для мене «творча жилка» – це робота, робота і ще раз робота. Талант же розкривається не тільки в мистецтві: якщо людина, приміром, добре працює за верстатом, вкладаючи в нього душу – це теж творчість, з моєї точки зору. У мене сталося все спонтанно. Починалося все з невеликих фігурок, а потім пішло, пішло, пішло….
– Скільки робіт налічуєте у власному творчому доробку?
– Певну цифру сказати не можу, багато знаходиться у друзів в якості подарунків, особисто у мене вдома зараз є близько 50 робіт, які я готую до виставки. Дуже часто приймаю замовлення від людей, а то й просто працюю для душі. А люди передають один одному інформацію і таким чином я знаходжу своїх замовників. Також у цьому багато допомагають виставки. Бо творчість – творчістю, а інструменти і матеріали теж коштують зараз недешево.
– Скажіть, як відносяться до Вашої роботи рідні, чи підтримують вони вас, а може взагалі хтось з них пішов по ваших стопах? І чи плануєте Ви передати комусь у спадок всі таємниці різьби по дереву?
– У мене двоє дітей: дочка і син, і четверо онуків. Мене все підтримують, особливо дружина Тетяна Леонідівна, яка мене терпить. Адже з творчими людьми жити непросто. Моя дружина – це мій художній керівник, продюсер і головний критик. Саме вона організувала мою виставку в Житомирі, домовилася з відділом культури, щоб виділили нам зал, так все і вийшло. Хочу відзначити таких людей як депутата Житомирської обласної ради Сергія Орлюка, керівника Бердичівської міської партійної організації ВО «Батьківщина» Володимира Пономарчука та директора музею історії міста Бердичева Павла Скавронского. Це ті люди, які мене підтримують, тому хочу висловити їм подяку, бо дуже багато махнули рукою на культуру. А хто забуває про культуру, у того немає майбутнього. Все життя у мене таке гасло: “День пройшов – поверненню не підлягає”. Щоранку я намагаюся хоч що-небудь зробити, щоб залишити про себе пам’ять дітям та онукам. Та учнів я не беру, тому що ще сам вчуся. Крім того зараз молодь в основному цікавить «А скільки це коштує?». А якщо в першу чергу цікавлять гроші, то це вже не мистецтво. Якщо побачу, що хтось дійсно горить цим, і він хоче працювати, хоче навчитися і, не побоюся цього слова, – творити, то тоді так, звісно, допоможу. Але поки що мені такі, на жаль, не зустрічалися.
Тож запрошуємо усіх жителів міста Бердичева з 1 по 15 липня цього року відвідати виставку майстра народної творчості Олександра Вахніцького «Різьбляне диво для людей», яка буде проходити в Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Ольжича. Офіційне відкриття виставки відбудеться в понеділок, 2 липня, о 13-00. Приходьте, не пожалкуєте!
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ