Для кожного з нас (українців) війна розпочалася по різному, або він навіть не помітив, що вона прийшла на землю його Батьківщини. І кожен з нас сприйняв її на свій манер, як патріот – лихо для неньки України, або як зрадник – з радістю та вітальними гаслами, або, як байдужа людина-пристосуванець – ніяк.
У 26 артилерійській бригаді початок війни зустріли, як і мають зустрічати військові люди – швидкі збори, поцілунки поспіхом рідних, завантаження на залізничні платформи і рух, рух до, як здавалося тоді, до швидкої перемоги над ворогом. Але війна виявилася ще тією злобною тіткою-су сідкою, яка розтягнулася на довгі роки, полити червоною кров’ю волелюбних укрів.
Капітан Генадій Хабло на початок 2014 року командував 8-ю гарматною самохідно-артилерійською батареєю 26 артилерійської бригади і вже мав певний життєвий, а що особливо важливо, військовий досвід. Однак дійсність виявилася не такою, якою вивчалася по книжкам, в ППД та на полігонах.
Донецька земля зустріла батарею вогнем у прямому розумінні цього слова, вогнем який мав свій особистий голос: «град» – один, «васильок» – інший, «акація» – третій…
Гармати 2С5 «Гіацинт-С» встали за майже впритул до піхотної спини, щоб підтримати її в жорстких боях за Савур-Могилу. Перебіг подій під час зіткнення з противником виявився зовсім не таким, як навчали в університеті – їхній 152 мм калібр бувало опинявся не позаду мотопіхотних підрозділів, а перед ними, у деяких випадках доводилося виходити на пряму наводку, щоб «шуганути» панцерників ворога, а то воювати у ворожому тилу.
Тут немає чого стидатися, в перші дні війни капітан Хабло, як і багато необстріляних українських офіцерів, бувало губився в нестабільній тактичній обстановці, коли визначеної лінії фронту не було, однак були постійні ворожі артилерійські обстріли та «бродіння» ДРГ. Однак досвід набувався, причому він приходив одразу великим шматком і не тільки на командира батареї та його СОБа, а на кожного бійця.
Саме цей досвід помножений на знання офіцера-артилериста, на спадкову інтуїцію пращурів та на підтримку особового складу підрозділу дозволили капітану Генадію Хаблу виходити переможцем з найскрутніших ситуацій.
Коли українські війська змушені були полишити Савур-Могилу, 8 гсабатр прикривала своїм вогнем піхотні та десантні підрозділи в боях за Іловайськ. З під Іловайська артилеристи 26 абр відступали не поспішаючи, огризаючись вогняним смерчем, доводячи російському агресорові, що вони ступили на чужу землю, за яку укри будуть битися до останнього…Останніми боями для батареї стали бої під Дебальцево, коли вона вже пошарпана, з витраченим амортизаційним ресурсом не давала ворогові просуватися українською землею…
За рік війни капітан Генадій Хабло виріс, як професійний офіцер-артилерист, доказав для командування, підлеглих, товаришів по службі, а головне для самого себе, що він навчився бити ворога, що внутрішні зміни відбулися і вони безповоротні – він та його побратими стали справжніми воїнами.
У 2015 році Генадія Хабло призначають начальником штабу новосформованого 4 ГАДн бригади. Саме з цієї керівної посади він пересідає на студентську лаву військової академії. Далі вище командування розпорядилося долею майора – призначено начальником штабу бригадної артилерійської групи 58 омбр імені гетьмана Івана Виговського. А у минулому році доля та командири повернули підполковника Генадія Хабла у рідну 26 артилерійську бригаду, де він користується заслуженими авторитетом, як командир та людина.
Олег КАЛАШНІКОВ,
ТВО прес-офіцера 26 абр
