Щороку навесні у лісосмугах та на околицях населених пунктів з-під снігу знову і знову виринають ганебні явища – пам’ятники людської недбалості, байдужості до природи та врешті-решт у підсумку до себе та своїх нащадків, а саме поклади побутового сміття.
Вже тривалий час зі зберіганням різноманітного мотлоху «прекрасно» справляються яри, балки та улоговини за межами поселень, проте непотріб звозять і в закинуті двори. Не залишаються поза увагою і територія навчальних та лікувальних закладів, дехто таки вважає, що там є кому прибирати, от нехай і не лінується.
Це побутове сміття в асортименті завозять зазвичай не заїжджі гастролери, а свої односельці, містяни, у яких ареал проживання та зона комфорту обмежується власним обійстям. І, судячи з кількості звалищ, таких людей не бракує.
На напіворганізовані звалища та просто у місця, де менше ходять люди, або-ж просто у кущі вивозиться і старий одяг, і брудні мішки, елементи автомобілів, зокрема автогума. Викидаються також і використані батарейки та вживані електролампи, зокрема люмінесцентні, що містять важкі метали.
Проте найбільше серед сміття все-таки виробів з полімерів, як то використана упаковка, домашній реманент, тощо.
Сільські звалища у переважній більшості організовано на непідготовлених ділянках, без проведення необхідних інженерних робіт, у місцях, куди стікають опади. Подекуди вони розміщуються майже впритул до земельних ділянок громадян та власне поряд з житловими будинками.
Внаслідок біохімічних процесів сміття розкладається на складові сполуки та речовини, що з опадами потрапляють у ґрунтові води, отруюючи їх. Відомим фактом є те, що навіть у морських істот, що мешкають у океанах далеко від цивілізації, знайдено часточки мікропластику. Тому люди роками споживають питну воду з криниць, не підозрюючи про те, що складові сміття, що лежить за сотні метрів, вже роблять свою невдячну справу у їх організмах. Зрозуміло, що насамперед страждають від цього діти, особи похилого віку та з хронічними захворюваннями. Слід зазначити, що можливості акредитованих лабораторій міськрайонного та навіть і обласного рівня дослідити безпечність питної води за усіма показниками є достатньо обмеженими.
Сміття через наявність у непотребі пластикових пляшок схильне до спалахування, тоді у повітря потрапляє та добре розноситься вітром значна кількість токсичних речовин. У цьому могли пересвідчитись мешканці міста у 2018-2019 роках, насамперед ті, що проживають у його північно-західній частині, у с.Скраглівка та смт.Гришківці. Тоді, як ви пам’ятаєте, відбувалось кілька пожеж та тривале тління сміття на міському сміттєзвалищі. Хоча це бувало і раніше.
Які з усього сказаного можна зробити висновки? Гадаю найперше, що справді чисто не тільки там, де прибирають, а там, де не смітять. Правда, з цим важче, тому органам місцевої влади та місцевого самоврядування за підтримки усіх небайдужих необхідно братись до роботи, а саме провести обстеження території населених пунктів, закріплених та прилеглих до них ділянок, лісосмуг, тощо для виявлення стихійних сміттєзвалищ. Звичайно далі сміття необхідно вивезти на організовані місця зберігання відходів.
Переконаний, що ще не пізно органам влади на місцях подбати про організацію звалищ подалі від людських помешкань, у безпечних місцях з точки зору рельєфу та залягання ґрунтових вод, а також подбати про дотримання інженерних заходів у місцях зберігання відходів.
Сергій Колубовський
