Як повідомив портал http://berdpo.info, заступник голови партії «Голос», керівник однойменної депутатської фракції, член парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, відомий політичний журналіст Сергій Рахманін відвідав Бердичів. Про мету візиту, завдання політичної партії на майбутніх виборах та безпеку держави читайте далі у розмові.
– Яка мета Вашого візиту до Бердичева?
– Як голова фракції я намагаюсь встановити контакти з регіональними організаціями. Зокрема, Житомирською обласною організацією і тими осередками, які існують у населених пунктах Житомирщини. Завітав, щоб поспілкуватися з активом і з’ясувати, які існують нагальні проблеми у місцевих осередків та громад напередодні місцевих виборів. Партія «Голос» братиме активну участь у місцевих виборах. Зокрема, і на Житомирщині також.
– Чи є у партії «Голос» команда в Бердичеві?
– Так, партія «Голос» має команду в Бердичеві. Ми пов’язуємо наші надії й сподівання з Юлією Лефтер та її командою. Під час спілкування ми з’ясували, що точно є однодумцями. Однаково дивимося на багато ідеологічних речей. Тож ми сподіваємося на гідний результат і підтримку виборців. Юлія Лефтер має достатній управлінський та політичний досвід. Незважаючи на свій досить молодий політичний вік, вона користується авторитетом серед громадян та є впізнаваною особистістю.
– Яке завдання бачить партія «Голос» на місцевих виборах?
– Завдання абсолютно логічне для будь-якої політичної сили – забезпечити своє представництво в органах місцевого самоврядування, допомогти активним громадянам, які розділяють наші політичні та ідеологічні погляди, закріпитися в органах місцевого самоврядування. Отже, допомогти процесу реформування громад та розвитку місцевого самоврядування. У нас є плани зробити життя трохи кращим. І це стосується не тільки цілої країни, а й її регіонів. У кожного регіону є свої проблеми, нагальні питання, які потрібно розв’язувати. Відповідно, ми шукаємо однодумців. Тих людей, які, спираючись на нашу підтримку, зможуть реалізувати свої плани на місцях. Житомирщина точно не є винятком. Зокрема, і Бердичів. Цікаве та складне місто. Ми сподіваємося, що маємо тут достатньо однодумців, які будуть нас підтримувати.
– Ви почали говорити про людей. У будь-якому випадку це завжди найцінніший ресурс. Тому цікаво, за якими критеріями партія «Голос» буде формувати команди на місцевих виборах?
– Нічого нового ми винаходити не будемо. Насправді, критерії дуже прості. У партії «Голос» є своя партійна програма. Зрозуміло, що люди, які кандидуватимуть від нашої політсили на місцевих виборах, мають поділяти партійну програму, погляди та цінності, які ми сповідуємо. З економічної точки зору вони є більше ліберальними. З точки зору безпекової – консервативними та патріотичними. Тобто, це люди ліберально-патріотичної спрямованості. Люди, яких поважають, та які зуміли довести свій авторитет серед громадян. У нас є комітети, які складаються з представників місцевих осередків та центрального апарату. Ми будемо перевіряти цих людей. Зокрема, на непричетність до корупційних схем, доброчесність. Відповідно, якщо перевірка буде пройдена успішно, ця людина кандидуватиме від партії «Голос».
– Відволічемося від теми виборів. Ви – член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, а в Бердичеві базується 26 артбригада, і не лише вона. Питання війни на Сході є актуальним для міста та містян. Прокоментуйте, які наші перспективи, чи можливе перемир’я, яке чинна влада обіцяє?
– Для мене особисто 26 артбригада не є чужою. Я чотири роки займався волонтерською діяльністю. Серед тих підрозділів, яким ми допомагали, була артрозвідка 26 бригади. Кілька разів був у них, привозив гуманітарну допомогу. З бригадою мене пов’язують навіть родинні зв’язки, вона мені не чужа. А те, що стосується безпекових питань, то ми, безумовно, завжди приділяємо достатньо багато уваги тим регіонам, котрі порубіжні з державою-агресором або з країнами, їхніми сателітами. Білорусь, з точки зору безпеки, сприймається як певний плацдарм для Російської Федерації. Можливий плацдарм для ескалації бойових дій та агресії. Тому всі питання, які стосуються кордону, його посилення, належного фінансового, матеріального забезпечення тих військових частин і підрозділів, які забезпечують міцність та охорону державного кордону, знаходяться у фокусі уваги і фракції «Голос», і Комітету з питань національної безпеки, оборони, в якому я знаходжусь.
– Питання війни на Сході нині знаходиться в напівзамороженому стані. Чи можливе справжнє перемир’я, чи зацікавлені в цьому всі сторони, що задіяні в Мінському процесі?
– Франція «Голос» є єдиною політичною силою, яка запропонувала альтернативний Мінським домовленостям план. Він називається «Стратегія холодної деокупації». Документ починається з ключової вимоги. На відміну від решти, ми говоримо про те, що будь-які поступки, дії, рухи з боку української влади можливі лише за умови, якщо відбувається тривале, довгострокове припинення вогню, не менше ніж на півроку. У нас усі влади за різних часів вимагали припинення вогню. Але такий заклик не означає, що це справді відбудеться. У влади була можливість спробувати це зробити за допомогою західних партнерів – перш за все, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Німеччини, щоб тиснути на Росію, аби вона взяла на себе обов’язок протягом шести років забезпечити припинення вогню. Але цьому мали передувати певні політико-дипломатичні дії, які, на жаль, зроблені не були. Сьогодні це просто заклик. Заклик до чергового перемир’я, який, на превеликий жаль, не буде дотриманий. Чому? Тому що Росія, за нинішніх обставин, коли ми просто зобов’язуємося виконувати Мінські угоди, не буде просто припиняти вогонь. Для неї вогонь, вбивства українських громадян є одним із найбільш ефективних засобів тиску на Україну. Він потрібен для того, щоб примусити українську владу провести імітацію виборів на тимчасово окупованих територіях. Тому скільки б не закликали до припинення вогню, цього не буде досягнуто, якщо не докладати певних зусиль. Що означають ці зусилля? Це наявність певних домовленостей із застосуванням дипломатичних інструментів, з тиском через міжнародні суди, створенням нових перемовних майданчиків для того, щоб примусити Росію припинити вогонь. Зараз – скільки б не оголошували перемир’я – результату не буде.
– Чи є зараз шанс зробити план партії «Голос» ключовим?
– Цей план був запропонований владі, скерований безпосередньо Президенту України, Прем’єр-міністру, секретарю Ради національної безпеки та оборони, керівнику Офісу Президента. Я мав можливість спілкуватися з посадовцями та доносити зміст цього плану. Вони його вивчили і концептуально не відкидають. Але державне керівництво ніколи не говорило, що буде його виконувати. Насправді, певна частина елементів цього плану вже береться владою до уваги, як поштовх для певних дій. Зокрема, саме через наполягання «Голосу» влада чітко артикулювала, що з безпекових питань будуть прийматися політичні рішення. Спочатку це – забезпечення контролю над українським кордоном. Потім – будь-які перемовини щодо проведення виборів. Саме «Голос» пропонував винести питання обговорення майбутнього Криму на окремий політичний майданчик, де б це питання розглядалось. І посадові особи української влади нині говорять про те, що це можливо. Саме «Голос» ще з минулого року вимагав від української влади, щоб вона переглянула Мінські угоди або взагалі від них відмовитись, бо це вже труп, який смердить. Нам казали, що це неможливо, Мінському процесу альтернативи немає. Але сьогодні посадові особи, профільний міністр і Віце-прем’єр Рєзніков зазначають, що українська влада наполягатиме на перегляді Мінських угод. В тому вигляді, як є, їх неможливо виконати. Нагадаю, що саме «Голос» пропонував, наполягав і вимагав, аби це було виконано. Саме «Голос» говорив, що припинення вогню є ключовою передумовою. Сьогодні цю тезу артикулює державне керівництво України. Певні речі робилися надто запізно, їх потрібно було робити раніше. Для того, щоб за рік президенства Зеленського були певні зрушення. Думаю, що якби «План холодної деокупації» було взято до відома як поштовх до дій ще на початку року, то сьогодні ми б мали можливість забезпечити піврічне дотримання припинення вогню і створити безпекову зону. Зону між ворогуючими сторонами, як це називається у війні. Зробити це для того, аби захистити українських громадян.
