Чи любите Ви дорогу? Коли ти сидиш, дивишся у вікно, в наушниках лунає улюблена музика?… Я, особисто, дуже люблю, але нагода послухати класну музику чи, принаймні, посидіти в маршрутці виникає вкрай рідко. Я б сказала навіть, що такі дні можна перерахувати на пальцях однієї руки. Весь цей опис – точно не про поїздку в Бердичівській маршрутці. Мало того, що ми вже змирилися з водіями категорії «профі», які так водять транспортний засіб, ніби везуть мішки з картоплею, а не людей, і майже не дивляться на дорогу. Та й самі люди, що їздять маршрутками викликають страх, оскільки подивившись на їхню поведінку, задумуєшся, а чи дійсно я знаходжуся в цивілізованому соціумі? В маршрутці тобі і масаж зроблять, і сумку віднімуть, і по ногах потопчуться.
От, наприклад, вчора о 19.00 в маршрутку, що їхала у район Червоної гори мене просто занесло хвилею, і хвилею винесло. Звичайно ж, я не сиділа, і навіть не стояла, а всіма силами старалася хоча б однією рукою за щось вчепитися.
Але то все не проблема, бо можна пережити. Вбило мене остаточно ось що: вагітна жінка з пакетом стояла і видно було, що їй дуже важко. Місцем не поступився ніхто (!!!!), хоча сиділи собі доволі зручно на місцях молодики, але всіляко робили вигляд, що жінки не помічають. Я звичайно ж відкрила рот, щоб сказати те, що думаю, але мені швидко його довелося закрити, оскільки в свою адресу почула багато нового.
А сьогодні зранку зайшла я в паблік соціальної мережі http://vk.com/, що називається «Підслухано в Бердичеві». Іноді там пишуть доволі цікаві речі. Ну і от – якась анонімна особа потрапила в схожу ситуацію. Наведу текст її повідомлення, звичайно ж, з цензурою, бо ми люди виховані.
«Анонімно, будь ласка!
Як же я ненавиджу ці маршрутки і людей які там їздять. Промовчу про нахабних бабульок, про людей в нетверезому стані, а розкажу про здорових чоловіків віком від 16 до 40. Вам не передати на скільки я дивуюся, коли заходить втомлена жінка ввечері в автобус, і замість стада молодиків, які сидять собі і кайфують, поступаюсь місцем я (дівчина, школярка). Боже, та мені ж не жаль. Але сам факт цей мене вбиває. Ви що, мужики, дійсно так стомлюєтесь до нестями, чи вам дітей народжувати?
Сидить собі таке – два на два- в наушніках, моднее, і стоїть жінка вже пожилого віку, а йому байдуже. А дуже б він хотів аби так його мати їхала? Вам не соромно? Короче кажучи, “мужики”, одумайтесь, бо я скоро почну вбивати…»
Прочитавши це, а навіть бува подумала, що ми з цією дівчиною їхали однією маршруткою. Як добре, що є однодумці, що ти не один. Разом ми сила! Тому, реально, люди, схаменіться, бо скоро в місті Бердичеві буде два кіллери…
Олена СОНЯЧНА
