“Правило перших трьох хвилин” – це дуже простий психологічний прийом, який допомагає батькам встановити довірчі відносини зі своєю дитиною. Розповідаємо, у чому його суть.
Це почалося ще з 90-х: батьки намагалися дати своїм дітям усі матеріальні блага, але забували про кохання та увагу. Але як насправді впливає на дітей брак уваги та «відкуп» подарунками, а найголовніше, як це виправити, розповідають Новини Бердичева.
“Справді, мами та тата все частіше занурюються з головою в роботу, щоб забезпечити сім’ю, тож розмови, а тим більше спільні ігри та прогулянки, стали рідкістю. Повертаючись з офісів, дорослі або падають від втоми, або намагаються приготувати вечерю, зробити прибирання, швиденько перевірити уроки. Задушевні бесіди до цього плану-мінімуму вже не входять, а дарма!”, – йдеться у повідомлені.
Психологи запевняють, чи достатньо трьох хвилин на день, щоб вислухати дитину, дізнатися, як пройшов її день, щоб син чи дочка відчули, що про них пам’ятають, їх люблять і що вони справді важливі своїм батькам. Що буде, якщо не дотримуватись правил перших трьох хвилин? На жаль, нічого хорошого!
По-перше, вченими доведено, що в перші три хвилини комунікації будь-яка людина, велика та маленька, відчуває на собі увагу. Або не відчуває. У другому випадку він поступово, раз-по-раз стає невидимкою і в результаті виростає в досить невпевнену особистість, яка не вміє вибудовувати відносини з іншими через недовірливість.
По-друге, невпевненість породжує певний спосіб життя, причетний до невдач і підвищеної жертовності. Вже у підлітковому віці школяр спокійно задовольняється іншими ролями та працює вічною жилеткою, куди плачуть друзі. Таким чином він отримує ту увагу, яку недодали йому батьки.
Ще один шлях недолюбленої дитини — трансформація в інфантильну дорослу людину, яка не вміє приймати рішення самостійно. Він займає позицію веденого або стає примхливою, нав’язливою, егоїстичною великою дитиною, яка не дає й слова у свій монолог вставити. Так він відривається за той час, коли його ніхто не слухав і не чув.
Якщо ви не бажаєте такої долі своєму чаду, постарайтеся дотримуватись правил перших трьох хвилин. У ньому немає нічого складного, достатньо вивчити три базові навички — обійми, візуальний контакт та залучене слухання. І чим раніше ви приступите до цієї практики, тим краще. Вік дитини значення не має, правило чудово діє і з малюками 2-3 років, і з підлітками-бунтарями.
Як правильно обіймати дітей
Прийшовши з роботи, обійміть сина чи дочку, поцілуйте, погладьте волоссям. Тактильний контакт дуже важливий, особливо від 3 до 5 років. Він налаштовує на позитивні емоції, встановлює довірчі стосунки. Діти, яких обіймають батьки, ростуть набагато щасливіше.
Як дотримуватися візуального контакту
Після обіймів запитайте у дитини, як пройшов його день, що цікавого сталося, що він бачив, що робив. Дізнайтеся, можливо, його щось турбує або турбує, і поки слухаєте розповідь, встановіть міцний зоровий контакт. Не відвертайтеся та не переривайтеся на соцмережі в гаджетах. Ви повинні м’яко і без осуду дивитися в обличчя малюкові, поки він каже. Він повинен бачити і відчувати, що вся ваша увага належить йому.
Як правильно слухати свою дитину
У багатьох дорослих є навичка вставляти несуттєві репліки у розповідь близьких, друзів чи колег. При цьому частина історії влітає в одне вухо і відразу вилітає з іншого. У правилі перших трьох хвилин подібна навичка — зайва. Навчіться активно слухати дитину, вникаючи у все, що вона говорить, запам’ятовуючи ключові моменти. До них, до речі, можна повернутися через кілька днів, нагадавши, про що ви говорили. Так діти розуміють, що їх справді чують, а не просто підтакують із ввічливості. Головне, не перебивайте дитину на півслові, не починайте сперечатися, доводити, що вона не має рації.
Перші три хвилини просто уважно слухайте: хлопчакам та дівчаткам вимагає в середньому саме стільки часу, щоб розповісти про події дня. А ось вже після можете спокійно ставити запитання, можливо, повчати та наставляти, якщо це необхідно. Тільки постарайтеся обійтися без крику та покарань, адже будь-які помилки можна виправити. Підкажіть дитині правильний напрямок, щоб вона могла виправити те, що сталося з її вини. Або ж потіштеся за його маленькі перемоги.
Намагайтеся ніколи не брехати ні собі, ні дітям, завжди висловлюйте ті емоції, які ви відчуваєте. Якщо ви засмучені вчинком дитини, так і скажіть, якщо захоплені її успіхом, похваліть її. Не скупіться на добрі слова, відзначивши старання дитини та її чудові здібності. Навіть трирічні малюки чуйно відчувають фальш і награність, тому обійдіть без соціальної маски — вдома ви можете бути собою. Плюс, таким чином, ви навчите дитину щирості та завоюєте її довіру.
Як відміряти три хвилини й чи потрібно стояти із секундоміром у руках? Звичайно, ні. Три хвилини – це середній часовий відрізок. У когось спіч може розтягнутися на 10 хвилин, а комусь вистачить і хвилинки, бо стислість — сестра таланту. Всі діти — різні, тому кожному потрібна різна кількість часу. Головне, щоб ви знайшли його на спілкування із сином чи дочкою та вислухали дитячі історії.
Навіть якщо ви дуже втомилися і хочете вийти з розмови, терпіть і згорніть розмову тільки після його розповіді. Не використовуйте формалізований підхід до правила: три хвилини й всі вільні. Сім’я не дорівнює робочим відносинам, а ваша дитина не на службі.
Психологи довели, що правило перших трьох хвилин сприятливо позначається на встановленні контакту з дітьми. Діти, з якими батьки щодня розмовляють, цікавляться їхніми справами, ростуть упевненими в собі, легко сходяться з людьми, вміють схиляти до себе. А вікова підліткова криза пройде у них відносно спокійно. Принаймні ви точно знатимете, що діється в душі у «маленького дорослого». Він обов’язково поділиться з вами всім, що відбувається. Якщо ви, звичайно, не забудете застосовувати на практиці правило перших трьох хвилин. Воно чудово діє для людей будь-якого віку.
