Я разом з іншими випускниками Майстерні Європейськоі політики Інституту політичної освіти на запрошення Швейцарського уряду відвідала Швейцарію. Країна в якій реально працює пряма демократія ( тобто законодавча ініціатива може надходити як від Громадських організацій так і від громадян). 26 кантонів мають свою конституцію і свої органи управління та власні фінанси. Багато культурна країна, яка має 4 державні мови та на додаток кожен двірник вільно спілкується англійською.
Тепер по порядку. Перші дні ми знайомилися з роботою міністерств та парламенту. До повноважень міністерств належить зовнішня політика, будівництво та ремонт великих доріг, встановлення ціни на алкоголь та тютюн та звісно ж оборона. Відвідали сесію великої палати двопалатного парламенту. Примітно, що президент країни обирається з міністрів терміном на 1 рік і вважається “одним із рівних”, а не головний над всіма. Багато хто і не слідкує за тим, хто є президентом і не переймається, хто буде наступним.
Міста Швейцарії є доступними для людей з обмеженими фізичними можливостями, люди на візках зустрічалися нам і в парламенті як депутати так і в громадському транспорті, в кав’ярнях і в магазинах.
Також вразили розвиток інфраструктури як в селах так і в великих містах. Не можливо було на око зрозуміти яка кількість населення. Наприклад, Муртен місто, в якому по кількості магазинів, зон відпочинку, історичних пам’яток архитектури, території та громадського транспорту здавалось мешкає до 50000 людей. Але мер цього міста пояснив, що мешкає в його місті лише 6500 людей. Багато хто працює в Берні. Також вражає сполучення між містами.
Та зручно побудована транспортна розв’язка громадського транспорту в містах. Там є вузлові зупинки наземних автобусів чи трамваїв і якщо тобі потрібен іншій маршрут ти всього на всього як в метро переходиш на іншу транспортну гілку не втрачаючи час, тому що на одну зупинку по колу з’їжджаються всі маршрути. Нам посадовці Швейцарії також радили звернути увагу в Україні на розвиток сполучень між містами і транспортні розв’язки в містах і селах.
Це значно допоможе розвитку країни! Так люди можуть більше встигати за робочий час і вільно знаходити роботу в радіусі 100 км. До слова, рівень безробіття Швейцарії за останні 20 років не перевищував 0,5 % , а рівень інфляції за той же період 0,7%. Також для мене великим здивуванням було- це чиста вода. Пріоритетом країни є те, щоб вода в крані була чистою. І завжди радили пити в готелі і ресторанах прямо з під крану. Не реальна ситуація як для України. Для прикладу в Бердичеві захворюваність на сечокам’яну хворобу вже давно досягло піку ! Якщо вже у 3 х річних дітей знаходять пісок в нирках. Я теж можу похвалитися,що до досягнення 25-ти річного віку мала вже 12 дроблень камінців в нирках. Дивно як в мене ще діти народились? А в Швейцарії мені особисто здавалося, що воду можна не тільки з крану пити, а ще й з річок і фонтанів, вона скрізь чиста.
Справжня влада в Швейцарії знаходиться у людей. Для прийняття законів головне, щоб норми влаштовували всіх ( і меншість і більшість). Тому політиком там бути не легко, потрібно завжди шукати консенсус, але ми переконалися що це можливо.
P.S.
Розвіювання міфу про свіже гірське повітря. В березні та квітні на вулицях Швейцарії тримається запах гною. Так, так – коров’ячого.
Це час розкладатии добриво на полях!
От така вона розумна і заможна країна моїми очима.
З повагою,
Юлія Лефтер
