США, Канада та Угорщина перевірили в Бердичеві військову частину

4-5 серпня на території військової частини – польова пошта В3231 діяла багатонаціональна інспекційна група США, яка, окрім американців, включала в себе представників із Угорщини та Канади. Група перевіряла відповідність офіційно наданої Україною інформації щодо кількості озброєння та військової техніки Збройних Сил України, яка підпадає або обмежується Договором про звичайні збройні сили у Європі у пунктах постійної дислокації, на полігонах і місцях занять.
До супроводження іноземних гостей територією військової частини були залучені штатні офіцери. Головним супровідником був тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника штабу капітан Андрій Володимирович Костишин, а допомагали йому помічник начальника бронетанкової служби капітан Хохлов та командир ремонтної роти капітан Воронов.
[ad id=’11619′]
– Андрію Володимировичу, яка кількість інспекторів відвідала частину?
– До нас завітало дев’ятеро іноземних гостей. Із них семеро – громадяни США, один представник з Угорщини і один із Канади.
– З якою метою приїжджала інспекція?
– Відповідно до Віденського договору Україна зобов’язана надавати достовірну інформацію щодо зразків озброєння, які знаходяться на її території. Згідно з цим певні зразки озброєння можуть перебувати на складах нашої частини, а інші – ні.
– Чи виявила інспекція якісь недоліки?
– Ні, жодних недоліків виявлено не було. Бригада довела, що навіть у такий складний час може зустрічати іноземних гостей у повній готовності.
– Чи вплинув особливий стан в Україні на склад військової техніки, що знаходиться у частині та на рівень лояльності інспекції у ході перевірки?
– На склад військової техніки, безумовно, вплинув. Щодо ставлення інспекторів, то я точно не можу сказати, чи воно було більш лояльним чи менш лояльним, адже особисто я супроводжував перевірку такого масштабу вперше. Раніше цим займалась інша людина, у якої і досвід у таких справах був значно більший.
– Як готувалися до зустрічі іноземців?
– Звичайно, усі дуже переживали, адже це подія не просто державного рівня, це рівень міжнародний. Тому дуже не хотілося б, аби щось десь пішло не так. Це була б неприємність для усієї країни не лише на внутрішньо-, а й на зовнішньополітичному рівні. Але уся техніка, про наявність якої в районах і на наших складах ми заявляли, інспекторами була зафіксована.
Їх також цікавив периметр частини. Чи є ймовірність незаконного вивозу техніки за межі визначеної території. Інспектори перевірили огорожу, ознайомилися з процесом охорони території бригади, відвідали усі сховища, ворота яких висотою та шириною більше 2-х метрів.
Делегованих цікавило, чи у час, коли військова теорія набула практичного втілення, тобто усе відбувається не формально, а реально військовослужбовці беруть участь у бойових діях, у зоні АТО, змінились побут і харчове забезпечення особового складу. Їм було цікаво поспілкуватися із представниками підрозділів, особливо із тими, хто уже має бойовий досвід. Але, на жаль, досвідчені сержанти контрактної служби, ті, які не звільнилися і могли б безпосередньо поділитися досвідом, у цей час знаходяться у зоні АТО.
– Як думаєте, чому з-поміж інших військових частин до перевірки була заявлена саме наша? Місце інспектування було визначено наказом Генерального штабу ЗСУ чи іноземці самі обирали частину для проведення перевірки?
– Іноземні інспектори самі визначилися з об’єктом перевірки. На цей раз вирішили проінспектувати артилерію. Загалом, до Бердичева подібні перевірки приїжджають не надто часто, тому для нас було честю приймати таких гостей у себе у бригаді.
– Чи відрізняється український військовослужбовець від американського?
– Так, безумовно. Американці, на мій погляд, більш розкуті, позбавлені сухого формалізму. З ними досить легко спілкуватися. З багатьма можна було знайти спільну мову у буквальному сенсі, мовний бар’єр не ставав на перешкоді, адже більшість із них володіє російською. Вони також розуміють український гумор, що є не менш важливим показником!
– Тобто, українським військовим є до чого прагнути?
– Я думаю, так. Америка уже в НАТО, а ми тільки до цього йдемо. Тому у них зовсім інший рівень і військової підготовки, і матеріального забезпечення.
– Є інформація, що інспектори мали право відвідати також казарми та їдальню? Чи виявили вони таке бажання і що особливо сподобалось?
– До казарм не заходили, а от до нашої їдальні завітали, щоправда оцінили лише якість оснащення приміщення та рівень підготовки персоналу. Якість кухні оцінити не вдалося, бо на сам прийом їжі не потрапили. Ми пояснили, що відтепер їжа роздається конвеєром, столи не накриваються. Отже, кожен військовослужбовець може обрати собі те із меню, що йому найбільше до вподоби.
Начальник клуба організував екскурсію до Музею бойової слави частини, де гостям надзвичайно сподобалося. Вони також особливо зацікавилися гарматами часів Великої Вітчизняної війни, що знаходять на території частини, та пам’ятником воїнам загиблим в Афганській війні.
– Де поселилась іноземна делегація на час інспекції? Напевно командування частини виділило їй казарменне приміщення?
– Ні, звичайно, – усміхається капітан. – Інспектори проживали у міському готелі «Дежа Вю».
– Яке загальне враження у них було від міста? Що відвідали?
– Особливо гуляти містом вони і часу не мали, адже приїздили до нас із метою виконання службового завдання. Проте одне визначне місце Бердичева вони все ж таки відвідали – славетний Бердичівський пивний завод. Там вони ознайомилися з історією створення заводу, сучасним станом його роботи, технологією приготування унікального «живого» Бердичівського пива, навіть мали можливість продегустувати продукцію.
Пізніше з’ясувалося, що голова інспекції із зовсім неамериканським прізвищем Гаврилов – ярий прихильник пивоваріння і поза виконанням службового обов’язку сам захоплюється цією справою. До речі, у день екскурсії, 5 серпня, у нього ще був день народження. І директор заводу у якості подарунка презентував імениннику пивний бокал із символікою міста. Гості були у захваті від приязності працівників заводу та привітності директора, особливо їх здивував його вік. Погодьтесь, продовжувати свою справу у віці 80-и років – нелегка та достойна неабиякої поваги праця. Інспекцію вразила і розвеселила формула виготовлення пива, запропонована директором: вода, солод, інші потрібні інгредієнти і найголовніше – совість працівників!
– Чи сподобалась Вам місія супровідника?
– Супроводжувати таких поважних гостей, особливо коли ти головний супроводжуючий, – справа дуже відповідальна, але цікава. Перший млинець, на щастя, вийшов смачним! Тому своє бойове хрещення на цій ниві вважаю вдалим. Тепер із радістю можу констатувати, що бригади пройшла перевірку достойно.
Приїзд делегації прокоментував також і тимчасово виконуючий обов’язки командира військової частини – підполковник Олександр Володимирович Крсек.
– Товаришу підполковнику, як готувалися до приїзду інспекції і чого очікували від перевірки?
– Очікували, що не будуть нам заважати працювати у той час, коли іде неоголошена війна. Вони приїхали сюди зі своєю місією. Є відповідні договори, що регулюють періодичне проведення подібних міжнародних інспекцій. Ми повинні дотримуватись та виконувати їх умови. Тому у інспекторів своя робота, а у нас своя. У решті-решт ніяких перешкод щодо реалізації повноцінного службового режиму іноземні гості нам не створили. Вони виявилися напрочуд приємними людьми. Надзвичайно легко та цікаво було з ними співпрацювати. Приємно, що більшість із них прекрасно володіла російською мовою та частково розуміла українську.
– У ході підготовки до приїзду делегації міжнародного рівня були виявлені у частині суттєві проблеми чи недоліки, які потребували термінової ліквідації?
– Недоліків виявлено не було. Члени делегації залишилися задоволеними результатами роботи особового складу частини.
– Які суттєві відмінності між українською та американською армією?
– Хм… Цікаве запитання. Можливо, у американської армії краще матеріальне забезпечення. Зрештою, збройні сили у них, на відміну від наших, не знищувались протягом 23-х років. А решта… Такі ж самі люди, які виконують покладені на них службові обов’язки. Особливих відмінностей я не помітив, хіба що форма одягу дещо інакша.
– А що можете сказати щодо професійної підготовки?
– Рівень професійності я визначити не можу. Ми ж не на полігоні спільно тренувалися чи здавали заліки, щоб можна було робити порівняння. Їх основна місія – інспекційна. Тобто, вони перевіряли чітко визначені об’єкти.
– Андрій Володимирович відзначив, що порівняно з нашими військовослужбовцями американські військові поводять себе більш розкуто. Чи це так, на вашу думку, і з чим це пов’язано, якщо це так?
– Так, американці більш розкуті. У них більш демократичні стосунки у суспільстві. Проте ми країна молода, у нас іще все попереду.
– У підсумку, яке враження у іноземців склалося від нашої військової частини?
– Позитивне, позитивне і ще раз позитивне. На заключному брифінгу ми навіть отримали словесну подяку від представників інспекції. Вони також обіцяли, що обов’язково приїдуть до нас іще та побажали співдружності між країнами, мирного неба над головою. У кінці ми обмінялися з ними подарунками та зробили загальне фото напам’ять. На згадку про себе інспектори також презентували нам сувеніри, нагрудні медальйони та шеврони збройних сил своїх країн. Загалом, нашим новим друзям у нас дуже сподобалося, вони були задоволені та приємно вражені гостинністю українців та бердичівлян зокрема.

Прес-офіцер військової частини – польова пошта В3231 К. В. Бугайчук

[ad id=’11152′]