Кажуть історія людства розвивається по спіралі. І кожен новий виток повторює попередній. Дійсно, читаючи газетні новини сторічної давності, здається, що читаєш свіжий випуск газети і лише інша грошова одиниця повертає у сьогоднішню реальність.
Наприклад, газета «Вісті» від 9 травня 1919 року, повідомляє: « В Бердичеве хлеб ежедневно повышается в цене. Третьего дня хлеб продавался по 7 руб. фунт, вчера хлеб был уже 8 руб.фунт. Возможно и дальнейшее повышение цен».
Картина для бердичівлян не нова і вже найближчим часом може повторитися. Адже, на нас чекає, попри всі обіцянки уряду, чергове підвищення цін на хліб. Так що, не дивно, якщо вже завтра на полицях ми побачимо хліб з вищими цінами, але, навряд чи з вищою якістю.
Повертаємося у минуле і читаємо далі: «Хлеб недоброкачественно приготовлен с примесью различных черновых суррогатов. Это может вызвать различные желудочные заболевания».
Як бачимо, проблема якості не тільки «не устаріла», а, навпаки, стала ще більш актуальнішою. Адже, з розвитком нових технологій і появою нових «сурогатів», хліб, все більше, втрачає свою натуральність. Якщо раніше, до муки додавалися лише рослинні добавки: лобода, висівки, картопля, просо, гречка і горох, полова, жолуді, соняшникові макухи, буряковий жом, винокурна барда, солома, кора та багато ін.; то сьогодні, ми не завжди знаємо, що саме… щодня їмо.
«Емульгатори (моно- та дигліцериди жирних кислот Е 471, соєвий лецитин Е 322, лимонну кислоту Е 330), консерванти (сорбат натрію Е 202, сорбінову кислоту Е 200), ароматизатор масляний (ідентичний натуральному), барвник бета-каротин (Е 160), суху клейковину, комплексний поліпшувач супер-софт (у його складі — борошно пшеничне, борошно соєве, емульгатор Е 472, ензим, аскорбінова кислота Е 330)» – це склад виробу «Хліб тостовий з висівками» Львівського хлібозаводу. Страшно подумати, що приховують інші пекарні (в тому числі, бердичівські виробники) , які не вказують склад своїх виробів на етикетках . І все це, щоб «замилити» споживачеві очі, тобто, щоб ззовні продукт виглядав апетитно.
А, щоб здешевити виробництво, сучасні хлібопекарі пішли ще далі: часто додають соєве борошно, поліпшувачі, бракований хліб, а також виготовляють хліб прискореним способом.
І якщо, колишні жителі міста Бердичева, знали хто винен і хто повинен відповідати за неякісний продукт: «Несомненно, что и в быстром повышении цен на хлеб и в его недоброкачественности виноваты спекулянты, стремящиеся нажиться на народном бедствии и для прекращения этого необходимо энергичное вмешательство соответствующих органов», то сьогодні – відповідних органів не існує. Адже, з серпня 2014 р. контроль безпеки і якості харчової продукції не проводиться, оскільки введено обмеження на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами. Крім того, з 6 травня 2015 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) своїм наказом №451 «Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації» остаточно скасував обов’язкову сертифікацію харчової продукції…
То як простому споживачеві знати чи якісний і корисний хліб він споживає? І яку відповідальність повинен нести виробник за неякісний і штучний продукт? Поки що відповідь на ці питання ми отримати не зможемо.
А може повернутися нам ще на кілька витків назад і там знайдемо відповідь?
У XVI столітті пекарі на Русі поділялися на хлібників, калачників, пиріжників, блинників та булочників, складаючи значну частину міських ремісників. Вони випікали житній і пшеничний хліб різних сортів, булочні вироби, пироги, печиво.
У містах в XVI-XVII ст. був встановлений урядовий контроль за цінами і якістю в роздрібній хлібній торгівлі. Царський указ 1626 р. «про хлібну і калачну вагу» затверджував порядок встановлення цін на 26 сортів хліба з житнього борошна і на 30 сортів з пшеничного.
Для спостереження за точним виконанням цього указу та дотриманням встановлених цін на хліб призначалися на ринки і торжки хлібні пристави, які зобов’язані були …ходити по вулицях, провулках і малим торжкам і зважувати хліби ситні, решітні і терті калачі і коврижки м’які. Якщо хлібні пристави виявляли, що хліб і калачі не відповідають встановленій вазі або продаються вище затвердженої ціни, винних піддавали штрафу. Винні повинні були платити чималі гроші. При злісних порушеннях винуватця піддавали тілесному покаранню.
Жанна БЕРЕЗОВКА
