У Бердичеві війна… з бездомними тваринами

0
сказ

Мабуть, це правильно, коли люди говорять про те, що їм не подобається, дратує або ж хвилює.

В нашому місті чимало проблем, і про них потрібно не тільки говорити, але й вирішувати їх.

Я завжди з болем реагувала на бездомних тварин, які блукають вулицями Бердичева у пошуках кращого життя та хоч якихось харчів.

Так, я емоційна людина і мені їх дуже жаль, завжди коли маю можливість – даю їм їжу, а вони якось відчувають моє співчуття і завжди ходять за мною слідом. Не приховуватиму того факту, що люди на вулицях часто посміхаються і дивуються, коли бачать це видовище.

Але бездомні собаки не завжди можуть бути такими милими та невинними створіннями – бувають серед них і справжні монстри.

Наприклад, вчора мою подругу, яка поверталася додому пізно ввечері, вкусив вуличний пес. І вкусив не абияк, а серйозно. Добре, що її чоловік лікар, і зміг вчасно продезенфікувати рану, тим самим знеразивши її. Сьогодні ж вона піде до лікарні – для безпеки, якщо у пса сказ.

І це далеко не поодинокий випадок таких «собачих вчинків». Часто чуємо подібну інформацію про те, що люди страждають від «атаки» голодних, бездомних собак.

Міська влада намагається ігнорувати та закривати очі на запити громадян щодо вирішення проблеми з бездомними собаками. Час від часу в місті лунають гучні заяви про відкриття собачого притулку. Але ні притулку, ні зменшення кількості бездомних тварин не відбувається.

Бердичів вже на порозі війни за самозбереження, за територію перебування собак та людей.

Ось уже багато років, як наше місто залишене на призволяще зі зграями диких, злих, голодних собак. І ця війна не має однозначного успіху. Звичайно, звучить це дуже цинічно, але бездомні собаки нагнали на людей страх та боязнь, і тепер саме вони є повноправними власниками вулиць та дворів.

Не відомо, чи буде хтось це вирішувати, і як саме. Чула якось на вулиці пропозицію жінки «потравити їх усіх якомога скоріше». Але ж ми не варвари, ми люди. У нас є співчуття, що й відрізняє нас від тварин. Чи не так?

На щастя у місті є люди, які, б’ючи себе в груди, говорять, що для рідних бердичівлян та Бердичева зроблять усе, навіть неможливе, і в інтернеті гарно демонструють всі свої «добрі справи». То ж панове, для вас є нове завдання! Не змушуйте містян чекати дуже довго…

Не змушуйте людей боятись.

Олена СОНЯЧНА

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

20 − one =

Captcha verification failed!
CAPTCHA user score failed. Please contact us!