Не кожен може витримати усі жахіття війни, однак вона вносить свої корективи у повсякденне життя, тож зброю до рук довелося взяти навіть тим, хто ніколи б і не подумав про те, що йому доведеться одягнути військову форму та стати на захист Батьківщини. Під час мобілізації саме Житомирська область дала Збройним силам України найбільшу кількість нових солдатів, більшість з яких пройшли АТО, а повернувшись додому – не змогли довго знаходитися без діла та знову пішли на фронт, цього разу підписавши контракт на проходження військової служби.
Разом з тим є і ті, чий психологічний стан не витримав навантаження, і він прийняв для себе рішення самовільно покинути військову службу, добре розуміючи, які наслідки це тягне за собою. Бердичівським міськрайонним судом 20 грудня 2016 року розглядалася справа військовослужбовця однієї з військових частин міста Бердичева, який в умовах особливого періоду не з’явився за місцем служби та ухилявся від виконання військового обов’язку з березня 2015 року. На початку липня 2016 року його було затримано співробітниками Державної прикордонної служби України на пункті пропуску під час спроби перетнути кордон.
Обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що з 2011 року служив у Збройних силах України за контрактом. З часу як в країні розпочалась антитерористична операція, він продовжував службу та неофіційно був охоронцем командира військової частини, хоча рахувався на посаді оператора – радіотелефоніста. Постійно перебуваючи біля командира, він знаходився в Херсонській області, Луганській області. На його очах гинули люди. В силу свого психічного стану, релігійних поглядів, він був проти війни та загибелі людей.
Розірвати контракт хотів ще починаючи з 2013 року, так як мав гарні спортивні показники та виступав у Збірній команді України, мав високі результати, а перебування на військовій службі не давало можливості розвитку його досягнень. З огляду на все, в березні 2015 року, будучи військовослужбовцем, під час своєї офіційної відпустки, він самовільно виїхав за кордон та навчався в духовній семінарії.
Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 ч.4 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Дмитро КВІТЕНЬ