Немає вже рахунку тим славним Воїнам-Захисникам України, котрі добровільно пішли боронити рідну землю й свій народ.
Пішли за покликом душі та серця. Пішли тому, що, просинаючись рано вранці у мирних містах та селах, не могли ані їсти, ані пити, ані дихати, знаючи, що над їхньою країною нависла смертельна небезпека. Вони мовчки збирали рюкзаки, вирушали до військкоматів і заявляли, що готові йти воювати.
Днями не стало одного з таких звитяжних добровольців: у наджорстоких боях під Бахмутом геройські загинув бердичівлянин Сергій Шевчук.
Він народився у 1980-му, у Бердичеві. Відучився у 17-й школі і вступив до Бердичівського вищого професійного училища (тоді – СПТУ-33). Вивчився на тракториста. Роботи й відповідальності ніколи не боявся. На яких лише будівництвах не працював, часто – за кордоном.
Почалася велика війна, і вже 10-го березня Сергій Шевчук пішов до терцентру комплектування та соціальної підтримки з проханням взяти його до армії. Так став бійцем 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Із честю та гідністю виконував поставлені завдання, залишаючись вірним військовій присязі та власній совісті. До останньої миті свого земного життя… Вічна Слава й Шана тобі, Герою…
Вся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумує із приводу загибелі Сергія Шевчука та висловлюють щирі співчуття його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!
