Передмова. Навряд чи люди, які кілька років тому підтримали створення Семенівської ОТГ та проголосували за нинішнього голову громади Наталію Семенюк, розраховували на таке «достойне» життя для себе та своїх дітей. Пам’ятаємо, як тоді людям говорили про те, що ця громада буде спроможною та не буде ні в чому нуждатися? Але на сьогоднішній день діюча влада взяла курс на тотальну економію і, як завжди, ніхто не подумав про те, щоб зменшити витрати на адміністративний апарат чи обмежити свої зарплати та премії. Ні, вони вирішили економити на найголовнішому – на освіті дітей.
І зараз на території ОТГ планується понизити ступінь одразу кількох шкіл у селах: Терехове, Великі Низгірці, Семенівка та Іванківці. Школу у своєму рідному селі Хажині Наталія Семенюк вирішила не чіпати, зробивши з неї «опорну». І це звірство роблять, прикриваючись турботою про дітей, і навіть не питаючи згоди в жителів даних сіл. Хоча люди рішуче виступають проти: адже у передвиборчій програмі Наталії Семенюк і її команди не йшла мова про пониження ступеня закладам освіти, в результаті чого вони будуть приречені у майбутньому на закриття. На адресу наших журналістів масово надходять звернення громадян, які категорично проти закриття закладів освіти. Публікуємо один з таких листів:
КРИК ДУШІ АБО КОЛИ Ж НАС ПОЧУЮТЬ?
Не знаходжу відповіді на деякі питання та, прочитавши інтерв’ю в «Землі Бердичівській» з т.в.о. начальника відділу освіти Семенівської ОТГ Л.М.Колесник, вирішила написати. Йдеться про розвиток освіти в Семенівській громаді. Вже два роки поспіль на нас тиснуть та нав’язують думки про те, що коли ми (6 шкіл громади) своєю кількістю наповним 2 створених опорних школи у громаді, то відразу ж покращиться якість навчання, діти будуть забезпечені всім необхідним: сучасними меблями, інтерактивними дошками і т.д. Скажіть, будь ласка, та чи від меблів залежить якість навчання?
У нашій школі діти на підлозі і на колінах не навчаються, а інтерактивна дошка та інші технічні засоби навчання постійно використовуються. В цих наших маленьких, затишних (не гірших за недобудови) школах, панських маєтках (як було сказано), працюють прекрасні фахівці, вчителі з великим досвідом роботи (20-30 років стажу), є й молоді спеціалісти. Педагоги ж перевіряються відповідними органами, звітують, атестуються, то кому, як не Вам, бачити їх досягнення.
Ми, батьки, задоволені якістю освіти наших дітей, тому що маємо результат. Мої діти навчалися і навчаються у Терехівській школі, і я живу життям школи уже багато років. Можу впевнено сказати: кожного року із 9-10 учнів класу половина вступає у вищі навчальні заклади, є такі, які навчались і за кордоном. А чи це не результат? Якщо сьогодні казати, що село Закутинці не зникло від того, що діти почали навчатися у Красівській школі, то знову питання: з карти не зникло (ще пройде трохи часу), але для кого ж тоді розвивати село? Діти – це ж наш скарб, наше майбутнє! Це ті, для кого ми живемо і розвиваємося.
Щодо нещодавнього засідання сільської ради. Я теж була присутня в залі і мене глибоко вразив той факт, коли, за дорученням батьків, директор Семенівської школи вийшла виступати, то деякі депутати із залу вигукували і потребували відповіді на одне запитання: «Яка зарплата у директора школи?». То, можливо, нехай би все керівництво Семенівської ОТГ озвучило б і свої зарплати для порівняння? Як сьогодні можна принижувати людину з 30-літнім стажем роботи вчителя, яка виховала не одне покоління дітей, вкладала в них душу, вчила розуму? І не секрет, що освітяни за свою працю отримують дійсно невеликі гроші. Нікому було й припинити це приниження чи зробити зауваження, а за декілька хвилин навіть декларацію дістали й удосконалились в точності. Невже не дочекаємось, що дійсно запрацюють гасла: «Ми повернемо повагу до вчителя!»
Ще один цікавий факт. Я теж приймала участь у дискусії на тему функціонування освіти в громаді. І коли діти намалювали школу, в якій би хотіли навчатися, на запитання «Чи готові вони під’їжджати шкільним автобусом до такої школи?» із п’яти дітей троє відповіли «так», двоє помахали «ні». Знову питання: то навіщо ж розказувати так, як Ви хочете це бачити, а не як є насправді? Не забувайте, що саме батьки вирішують долю своїх дітей-школярів, де їм варто навчатись, бо саме батьки відправляють своїх дітей зі свого дому і саме вони або спокійні за те, що дитина після уроків дійде додому за певний час, або хвилюються щодня, як дитина доїхала в школу і назад, чи не зламався автобус, чи не замерзла по дорозі, чи все добре зі здоров’ям і тому подібне?
Так ось, коли ми повертались із засідання, по дорозі, без жодного запитання до неї, моя дитина сказала: «Мам, чому нас мучать? Яка б та школа не була, я хочу навчатись у своїй школі, вона для мене найкраща!» Я теж думаю, що наші діти мають право на вибір, де їм навчатись. Наша Терехівська школа знаходиться в історичному місці, де функціонує музей міжнародного значення, колишній парк. Потрапляючи на територію школи, ріже око її ідеальний стан. Школа також оснащена усім необхідним: тепла, чиста, просторі класи. Батьки, вчителі, підприємці підтримують її і докладають зусилля, щоб вона мала такий стан і, повірте, що цей «панський маєток» переживе ще Вас із нами, якщо його не захаяти.
На нашу думку, до кожної школи має бути індивідуальний підхід і прорахунок: скільки сотень тисяч вкладається у ту чи іншу школу і де можна зекономити.
Простіше знищити (реорганізувати, як Ви кажете) і розігнати цих дітей. А чи думали Ви про те, чи наберете потрібну кількість? Так як в нашій школі є діти із міста, так і ті школи, які знаходяться поблизу міста, коли постане таке питання, тоді куди вони підуть? Ми всі маємо на що дивитись у центрі села: розвалений дитячий садок, контора. Залишаються одні руїни. А які були гарні нові приміщення, де можна було втілювати безліч ідей, розвиватись так, аби нашим дітям хотілось би в цьому селі залишитись, а не залишити таку гарну, охайну, привабливу територію для випасу баранів (так як корів уже фермери не тримають).
Давайте будемо підходити до цього так, щоби нікому не завдавати болю, не залишати негативу, не руйнувати те, що було зроблено важкою працею і великими зусиллями тих, хто нам це залишив. Дайте людям, які обрали таку святу професію вчителя, які постійно вкладають стільки зусиль у кожну дитину, частину своєї душі, творять із них людей, спокійно працювати. Тому що ми довірили їм найдорожче – своїх дітей. І тільки ми маємо право вирішувати їхні долі, і не змушувати їх, а робити це так, щоби вони нам були за це вдячні. На території двох сіл Терехове та Кикишівка школа – це ще єдиний вогник, де вирує життя!
Голова БК Терехівської школи: Тетяна Бойко.
Наостанок додамо, що починаючи з завтрашнього дня в цих населених пунктах, де планується закриття шкіл, будуть проводитися громадські слухання. Тож ще є примарна надія, що керівництво ОТГ дослухається до думки людей. Хоча, чого можна чекати від ставлеників тієї влади, які, програвши вибори, зараз перетворилися на шкідників, які лише шкодять своїй власній державі, намагаючись втриматися при владі щоб і надалі обкрадати народ?
