Війна на Сході України розділила життя кожного українця на до та після, адже вона принесла з собою страждання та горе для сотень тисяч людей.
Це переселенці, які були вимушені тікати від щоденних артилерійських обстрілів, жителі тимчасово окупованих територій, кадрові військовики та, звісно, мобілізовані солдати, яких буквально вирвали з мирного, цивільного життя та кинули під кулі. Лише з розповідей цих людей може скластися у головах нині байдужих людей страшна мозаїка війни, крові, сліз та скалічених і втрачених життів.
Ця батарея розпочала свій бойовий шлях у 2014 році під містом Щастя, і вона складалася в основному з мобілізованих, адже кадрових військових тут було не більше шести. Батарея об’єднала в собі багатьох різних людей, переважна більшість з них були вихідцями з Житомирської області.
Не дивлячись на те, що ще вчора вони були цивільними, артилеристи гідно і з честю виконували усі поставлені бойові завдання, розуміючи важливість своєї місії. Хлопці говорять, що змогли б тоді зробити набагато більше, якби командування не наказало відступити. Для багатьох з них і досі загадка, чому довелося залишити вже зайняті, облаштовані позиції та віддати їх ворогу.
Для кожної людини рік життя це не так вже й багато, але не так вже й мало, але на війні все по іншому, і там один день може рівнятися прожитому життю. Тому бійці батареї відтепер нерозривно пов’язані між собою, ставши бойовими побратимами і щороку намагаються знайти час та зібратися разом у дружньому колі разом зі своїми родинами, щоб поділитися спогадами та побачити один одного. А заодно і вшанувати пам’ять тих, хто не повернувся з війни, адже батарея має свої втрати: 2 листопада 2014 загинув солдат Олександр Павлюк.
Саме тому у неділю, 13 жовтня напередодні Дня захисника України мобілізовані артилеристи 1-го гаубичного самохідного артилерійського дивізіону ІІІ батареї 26 окремої артилерійської бригади міста Бердичева знову зібралися разом біля меморіалу «Слава героям», щоб віддати належну шану загиблому товаришу та усім полеглим за Україну. Разом з ними – мама загиблого Сашка Тетяна Леонідівна, з якою вони всі підтримують зв’язок.
Трагічна хвилина мовчання та покладені квіти до стенда зі світлинами українських героїв змінює обличчя цих мужніх та відважних чоловіків, змушуючи згадати свій бойовий шлях та полеглого товариша.
ДОВІДКОВО: ПАВЛЮК ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ.
Дата та місце народження: 19 березня 1984 р., с. Свидя, Черняхівський район, Житомирська область. Дата та місце загибелі: 2 листопада 2014 р. Звання: Солдат. Підрозділ: 26-а окрема артилерійська бригада. Обставини загибелі: Загинув 2 листопада 2014 р. у ДТП на автодорозі Старобільськ — Луганськ. Місце поховання: с. Свидя Черняхівського району на сільському кладовищі. Сімейний стан: Залишилася дружина та маленька донька.
