Вже зовсім скоро жителям міста Бердичева доведеться вирішувати, хто ж буде представляти їх інтереси у міській раді, та кому вирішувати проблеми Бердичева у якості міського голови.
У місті розпочалася політична агітація, і, на жаль, вже є випадки чорного піару. Серед потужних політичних сил міста ефективно працює ВО «Батьківщина», яка впевнено йде у лідерах на цьогорічних виборчих перегонах. Викликає острах у опонентів і її місцевий лідер Володимир Пономарчук, який не тільки очолює список ВО «Батьківщина» у Бердичівську міську раду, але й являється кандидатом на посаду Бердичівського міського голови.
Причому кандидатом доволі сильним, який має усі шанси на перемогу завдяки своїй чесності, професіоналізму та досвіду роботи у промисловості, місцевому самоврядуванні та освіті . Можливо саме тому Володимир Пономарчук та його політична сила стали першою жертвою газетних «кілерів», які, відробляючи гонорари корумпованих олігархів, спробували спотворити репутацію «Батьківщини», звинувачуючи її в усіх бідах міста Бердичева. Саме тому ми вирішили особисто зустрітися з Володимиром Пономарчуком і почути його коментарі та роз’яснення.
– Доброго дня. Нещодавно в своєму спецвипуску газета «Бердичівські новини», яка заснована деякими політиками з Блоку Порошенка, звинуватила Вас та партію «Батьківщина» в підробці списків кандидатів до Бердичівської міської ради. Прокоментуйте, будь ласка, це звинувачення.
– Доброго дня. Хочу Вам заявити, що звинувачення інформаційного рупору наших «друзів» з Блоку Порошенка «Солідарність» не мають під собою жодної юридичної підстави. Хворобливі припущення були зроблені на підставі того, як запам’ятала журналістка з іншої газети прізвища кандидатів, що озвучувались на конференції партії «Батьківщина».
По закону остаточним документом є протокол, який був поданий на затвердження нашої політичної сили та на реєстрацію в Бердичівську виборчу комісію. Так що усі ці звинувачення – брехня і чорний піар. Якби це було правдою, нашу партію зняли б з виборів за порушення виборчого законодавства на підставі рішення суду.
– У Бердичеві склалася парадоксальна ситуація, коли в місцевому осередку блоку Петра Порошенка «Солідарність» об’єдналися колишні регіонали і колишні члени «Батьківщини» разом з чиновниками міськвиконкому. Для Вас це зрада, провокація чи щось інше? Чи може вони добре розуміли, що Ви, знаючи політичну ситуацію у місті Бердичеві, не зможете співпрацювати з тими, хто відстоює інтереси власного збагачення, а не інтереси бердичівлян?
– На даний час я можу сказати так: рішення про вихід з лав партії ВО «Батьківщина» було прийнято депутатами не раптово – деяких з них ми бачимо в списках кандидатів в депутати до міської ради від партії «Мазура –Порошенка». Чому це сталося, наскільки це рішення було зроблено в інтересах бердичівлян, – тільки вони самі можуть дати відповідь на це запитання. Але наголошую, ми були налаштовані співпрацювати з усіма членами «Батьківщини» які не зрадили інтереси людей, не скурвилися. Тим більше, що сьогодні партійна організація «Батьківщина» нараховує в місті більше 600 членів партії.
– Розкажіть про свою роботу на посаді заступника міського голови, та як Ви довели місто Бердичів «до ручки», працюючи чотири останні роки в коледжі?
– На посаді заступника міського голови я працював тривалий час з 1994 по 2011 рік. Обіймав посади заступника з економічних питань, потім житлово-комунального господарства, але ті далекі часи вже навряд чи хтось згадає. Та хочу сказати, що під час роботи поряд з попереднім міським головою Хилюком Олексієм Олексійовичем, коли йшла приватизація торгівлі та побутового обслуговування, ми змогли зберегти для міської громади майно і землю.
В той період кошти від приватизації йшли лише на поповнення поточних витрат міського бюджету, на заробітну плату, тобто проїдалися. В 2002 році сталися зміни в бюджетному кодексі, і кошти від приватизації вже можна було використовувати на спецфонд: капітальний ремонт та будівництво. І я думаю, що ми зберегли для громади великі кошти, тому що вони пішли на користь місту. Так, на процес приватизації великих підприємств ми тоді вплинути не могли, цим займався Фонд державного майна, тому, на жаль, є такі погані результати по приватизації промислових підприємств.
В житлово-комунальному господарстві ми зробили багато роботи: провели капітальний ремонт греблі на річці Гнилоп’ять, побудували котельні на вулиці Білопільській та в районі цукрорафінадного заводу, зробили ремонт шляхопроводу по вулиці Леніна (зараз вулиця Житомирська), зберегли систему підприємств житлово-комунального господарства. На жаль, після 2010 року все пішло по іншому руслу. В мене було своє бачення, як повинно працювати житлово-комунальне господарство міста, але міський голова Бердичева мав іншу думку. Тому в 2011 році я звільнився з посади заступника міського голови.
Про «ручку», я так зрозумів, ви пожартували.
– Ви тривалий час працювали з нинішнім міським головою Василем Мазуром. Що Ви можете про нього сказати як про керівника, і взагалі як про людину?
– Ви знаєте, це таке особисте питання….. Як керівник він в багатьох питаннях дійсно наполегливий, вимогливий, але його методи керівництва, його відношення до людей мені не були до вподоби… В нас різні погляди на такі речі, так як я вважаю, що співпрацювати з людьми потрібно зовсім по-іншому.
В нас також різні погляди на проявлення особистості міського голови. Міський голова – це людина, найнята громадою міста, яка отримує заробітну плату, і яка повинна відпрацьовувати її на цій посаді. Робити з цього культ я вважаю некоректним. Питання, наприклад, бути на посаді міського голови і стати почесним громадянином міста це теж, м’яко кажучи, некоректно. В мене на це зовсім інші погляди.
– Ви слідкуєте за тим, чим зараз живе місто Бердичів? Як змінилася сфера ЖКГ з того часу, як Ви працювали заступником?
– Я бачу, що сфера житлово-комунального господарства пішла зовсім іншим шляхом розвитку. Те укрупнення, яке робили, на мою думку не принесло користі місту, хоча і проводилося під гаслами «По-новому!» та «За Бердичів!». Було втрачено справжніх фахівців в різних сферах. Сьогодні ми втратили базу «Озеленювача», яка була на вулиці Рози Люксембург. Вона тепер приватизована, і я не розумію, в чому був сенс? Ми втратили тих людей, які там працювали, сьогодні їх немає… По інспекції благоустрою, я вважаю, що повинна бути певна кількість інспекторів, які повинні відслідковувати стан благоустрою в місті, але сьогодні їх немає, або я не бачу їх роботи. А вони повинні бути, тому що стан благоустрою міста завдяки гаслам не покращиться, треба люди, які кожен день контролюють і надають інформацію по ситуації в місті.. Є проблеми, наприклад, і у асфальтуванні доріг. Я вважаю, що даремно ніхто не звертає увагу на віддалені райони міста, де треба грейдерувати та підсипати дороги, адже не всі кошти, які використовуються, повинні йти на центр міста. Тобто багато-багато питань, які, на мою думку, потребують зовсім іншого підходу та зовсім іншого планування. Ці проблеми дуже нефахово, дуже примітивно вирішуються.
– Які проблеми міста Бердичева на сьогоднішній день є взагалі критичними, і чи бачите Ви шляхи їх вирішення?
– Критичними є, безумовно, умови проживання людей (ЖКГ) та питання води – їх можна вирішити, навіть багато вже було зроблено. Але зроблено те, що видно ззовні, а була потреба витрачати кошти на заміну свердловин, водяних мереж, засувок. Тобто тих питань, де не можна перерізати стрічку перед відеокамерою і показати, ось що ми зробили. Друге питання – це демонополізація ринку вивезення сміття, третє – питання безпритульних тварин, це дуже важливі для людей питання. Це стосується і житлово-комунального господарства, сфери освіти, сфери надання медичних послуг – питання теж вимагають свого раціонального вирішення. В сфері засобів масової інформації – створення нормального інформаційного простору і однакових умов для всіх ЗМІ. Доступ до публічної інформації, висвітлення інформації про використання коштів міського бюджету – всі ці процеси людям потрібно доступно пояснювати, тому що не всі користуються інтернетом, і не всі мають доступ до цієї інформації. Першочергове завдання – прозоре використання коштів, які є в міському бюджеті. Щоб мешканці Бердичева були впевнені – влада ні копійки не вкрала.
– Працюючи заступником директора Бердичівського коледжу промисловості, економіки і права, Ви водночас були помічником народного депутата Анжеліки Лабунської , яка критикувала політику нинішньої влади міста Бердичева. Ви відчували на собі, так би мовити, «тиск згори»?
– Ні, ні в якому разі! Коли директором був Ольшевський Володимир Станіславович, в принципі, ніяких адміністративних впливів на мою діяльність не було. Ми працювали виключно в правовому полі. Що стосується Анжеліки Вікторівни Лабунської – я її дуже поважаю, тому що вона дуже багато зробила для округа. Не завжди це було публічним, не завжди висвітлювалося в засобах масової інформації, а вона така людина, яка допомагала людям в багатьох проблемах, приймала участь у великих проектах.
Коли змінилося керівництво коледжу і директором став Іван Омелянович Демусь, ситуація дещо змінилася. Він людина зовсім іншого складу, формації, в нього свої бачення використання займаної посади задля досягнення своїх цілей. Були не запропоновані нові контракти для заступника з виховної роботи, для заступника з учбової частини, першого заступника. У мене був контракт на більший термін. На сьогоднішній день я переконаний: причина винесення мені догани – безпідставна. Я не звертався до суду, бо вважаю, що це було особисте бачення директора того, як треба було робити, хоча за період моєї роботи в коледжі було багато чого зроблено. Я не хотів би про це говорити, та майже 200 чоловік викладацького складу і технічні працівники можуть розказати скільки всього було зроблено. Але коли в нас з директором стали різні погляди на виконання своїх службових обов’язків, я вирішив піти з посади.
– Якими будуть Ваші перші кроки у випадку перемоги?
– По-перше – це створення команди, яка зможе сьогодні працювати в сучасних умовах. Це складно, але в мене є фахівці і програма, є бачення вирішення проблем Бердичева. По-друге – це забезпечення енергоносіями водоканалу, тепломережі. Роботи дуже багато, але плани напрацьовані, і я думаю, що нам вдасться це зробити, тому що є люди, які мають досвід і можуть працювати в цих умовах. Але, підкреслюю, в першу чергу це відкритість і прозорість роботи виконавчого комітету і міської ради Бердичева.
– Крім того, що ви балотуєтесь на посаду міського голови, ви ще йдете першим номером у списку «Батьківщини» до міської ради. З ким ви плануєте співпрацювати в міській раді?
– За соціологічними дослідженнями рейтинг «Батьківщини» досить високий. На відміну від інших партій у нас майже немає кандидатів від бюджетних організацій. Я думаю, що в міську раду цього разу прийдуть люди думаючі, налаштовані на позитивні зрушення в міській раді. А людей розумних і достойних завжди можна переконати аргументами і фактами в тому рішенні, яке повинно бути на користь міста та бердичівлян. Але його треба довести до відома і розказати, наскільки це корисно для міської громади. Свою точку зору треба не нав’язувати, а доказувати. Це мій принцип.
– Яким Ви бачите Бердичів у майбутньому?
– Я скажу коротко: Бердичів повинен бути таким містом, щоб в ньому хотілось жити, а якщо поїхав звідси, то щоб сюди завжди хотілося повернутися. В Україні є багато невеликих міст, які не тільки славетні історією минулого, але й яскраво сяють сьогоденним життям. Тож будемо робити те, що повинні робити, і хай нам усім допомагає любов до рідного Бердичева.
Ванда БАГІНСЬКА
